A A A K K K
для людей з обмеженими можливостями
Шумська міська рада - об'єднана територіальна громада
Тернопільська область, Шумський район

БЕЗОПЛАТНА ПРАВОВА ДОПОМОГА ІНФОРМУЄ:



Затверджено Положення про представника Уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини і регіональне відділення Секретаріату Уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини

 

Наказом Міністерство юстиції України від 14.03.2019 року № 764/5 затверджено нове Положення про представника Уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини і регіональне відділення Секретаріату Уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини» (далі – Положення).

Відповідно до Положення діяльність Уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини (далі – Уповноважений) на регіональному рівні забезпечують представники Уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини, що працюють у складі Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, мм. Києві та Севастополі, які очолюють регіональні відділення Секретаріату Уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини (далі – регіональне відділення).

З метою виконання доручень Уповноваженого представник Уповноваженого відповідно до покладених на нього завдань: а) координує роботу регіонального відділення; б) у встановлений строк відповідає на запити Уповноваженого; в) надсилає до державних органів, органів місцевого самоврядування запити стосовно надання матеріалів і пояснень у справах про порушення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція). Разом з тим, представник Уповноваженого має право з метою виконання доручень Уповноваженого звертатися до органів із запитами про надання доказів, матеріалів та інформації у справах, що знаходяться в провадженні Європейського суду з прав людини, та отримувати на запити відповідні докази, матеріали та інформацію.

Основними завданнями регіонального відділення є: а) виконання доручень Уповноваженого стосовно збору доказів, матеріалів та інформації у справах про порушення Україною Конвенції, справах за заявами України стосовно порушення конвенції іншими договірними сторонами, а також під час розгляду справ за заявами громадян України або юридичних осіб – резидентів України проти інших Договірних сторін, у яких Україна залучена як третя сторона; б) інформування населення про положення Конвенції та практику Європейського суду з прав людини, діяльність та порядок звернення до Європейського суду з прав людини; в) надання роз’яснень посадовим особам державних органів, органів місцевого самоврядування щодо застосування Конвенції та практики Європейського суду з прав людини як джерела права.

На виконання основних завдань регіональне відділення: а) за дорученням Уповноваженого збирає та надсилає Секретаріату Уповноваженого докази, матеріали та інформацію у справах, що знаходяться в провадженні Європейського суду з прав людини, а також іншу інформацію; б) здійснює прийом громадян з питань діяльності та порядку звернення до Європейського суду з прав людини, роз’яснює положення Конвенції та практики Європейського суду з прав людини;в) бере участь в організації та проведенні навчання з питань роз’яснення, тлумачення і застосування положень Конвенції.


Головне територіальне управління юстиції у Тернопільській області

 

Відшкодування шкоди, завданої малолітньою особою

Малолітні особи, тобто особи, що не досягли чотирнадцяти років, визнаються неделіктоздатними і, відповідно, не можуть бути суб´єктами цивільної відповідальності.

Шкода, завдана малолітньою особою, відшкодовується її батьками (усиновлювачами) або опікуном чи іншою фізичною особою, яка на правових підставах здійснює виховання малолітньої особи, - якщо вони не доведуть, що шкода не є наслідком несумлінного здійснення або ухилення ними від здійснення виховання та нагляду за малолітньою особою.

Особливість відповідальності за шкоду, завдану малолітніми, полягає в тому, що відповідальність за них покладається повністю на батьків або осіб, які їх заміняють у встановленому законом порядку.

При відшкодуванні шкоди, завданої малолітнім, не виключається можливість укладення письмового договору між особою, зобов´язаною відшкодувати завдану шкоду, і потерпілим, чи проста домовленість між ними, що звільняє від необхідності звернення до суду.

Якщо малолітня особа завдала шкоди під час перебування під наглядом навчального закладу, закладу охорони здоров'я чи іншого закладу, що зобов'язаний здійснювати нагляд за нею, а також під наглядом особи, яка здійснює нагляд за малолітньою особою на підставі договору, ці заклади та особа зобов'язані відшкодувати шкоду, якщо вони не доведуть, що шкоди було завдано не з їхньої вини.

Установа, яка відшкодувала шкоду, має право пред´явити зворотну вимогу до особи, винної у її завданні, яка порушила вимоги педагогічного характеру, наслідком чого стала неправомірна поведінка дитини.

Якщо малолітня особа перебувала в закладі, який за законом здійснює щодо неї функції опікуна, цей заклад зобов'язаний відшкодувати шкоду, завдану нею, якщо не доведе, що шкоди було завдано не з його вини.

Якщо малолітня особа завдала шкоди як з вини батьків (усиновлювачів) або опікуна, так і з вини закладів або особи, що зобов'язані здійснювати нагляд за нею, батьки (усиновлювачі), опікун, такі заклади та особа зобов'язані відшкодувати шкоду у частці, яка визначена за домовленістю між ними або за рішенням суду.

Особливість відповідальності за шкоду, завдану малолітніми, полягає в тому, що відповідальність за них покладається повністю на батьків або осіб, які їх заміняють у встановленому законом порядку.

При відшкодуванні шкоди, завданої малолітнім, не виключається можливість укладення письмового договору між особою, зобов´язаною відшкодувати завдану шкоду, і потерпілим, чи проста домовленість між ними, що звільняє від необхідності звернення до суду.

Обов'язок осіб, визначених вище, відшкодувати шкоду, завдану малолітньою особою, не припиняється у разі досягнення нею повноліття. Після досягнення повноліття особа може бути зобов'язана судом частково або в повному обсязі відшкодувати шкоду, завдану нею у віці до чотирнадцяти років життю або здоров'ю потерпілого, якщо вона має достатні для цього кошти, а особи, які визначені частиною першою цієї статті, є неплатоспроможними або померли.

Відповідно передбачено, як виняток, з метою захисту інтересів потерпілого, можливість перенесення обов´язку відшкодувати шкоду на безпосереднього її заподіювача за наявності наступних обставин:

шкода завдана життю або здоров´ю потерпілого;

відповідальними за завдану шкоду є не юридичні особи, а батьки (усиновлювачі), опікуни та ін. громадяни;

останні є неплатоспроможними або померли;

особа, що завдала шкоди, має достатні для цього кошти.

З позовом про покладення такої відповідальності може звернутися як потерпілий, так і громадянин, відповідальний за дії малолітнього.

Принцип часткової відповідальності, також, повинен застосуватися у разі завдання шкоди декількома малолітніми, які походять від різних батьків і (або) знаходяться під опікою різних осіб.



Права жінок у трудовому законодавстві України

 

Трудові права жінок у законодавстві України

Сьогодні багато працюючих жінок до кінця не знають усіх своїх трудових прав. Завдяки чому здійснюються їх порушення, як при працевлаштуванні так і  в період трудових відносин та особливо під час звільнення. Законодавством України встановлено ряд норм які врегульовують та гарантують дотримання і охоронуправ жінок, що працюють.

Глава 12 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП) визначає норми, які регулюють працю жінок.У дані главі визначені основні права та встановлені обмеження за якими забороняється застосування праці жінок.

У статті 174 КЗпП та статті 10 Закону України «Про охорону праці» забороняється застосування праці жінок на важких роботах і на роботах із шкідливими або небезпечними умовами праці, а також на підземних роботах, крім деяких підземних робіт (нефізичних робіт або робіт по санітарному та побутовому обслуговуванню), а також застосування праці з залучення жінок до підіймання і переміщення речей, маса яких перевищує встановлені для них граничні норми.

Окрім цього законодавством також визначений ряд інших обмежень і пільг у роботі, які гарантуються жінкам.

Обмеження щодо використання праці жінок

Як уже зазначалось раніше працюючі жінки не можуть залучатись до праці на роботах із шкідливими або небезпечними умовами праці, а також до робіт пов’язаних з переміщення речей, які мають важку масу.При переміщення важких речей жінками застосовуються граничні норми, які визначені і затверджені у  наказі Міністерства охорони здоров’я України - Про затвердження Граничних норм підіймання і переміщення важких речей жінками від 10.12.1993 року № 241. Згідно цього наказу встановлено такі норми як:

підіймання і переміщення вантажів при чергуванні з іншою роботою (до 2 разів на годину) – 10 кілограм;

підіймання і переміщення вантажів постійно протягом робочої зміни – 7 кілограм.

Сумарна вага  вантажу,  яка  переміщується  протягом  кожної години робочої зміни, не повинна перевищувати:

 - 350 кілограм -з робочої поверхні;

 - 175 кілограм -з підлоги.

 Також існують обмеження у залучені праці жінок у нічний час,наднормових робіт і роботи у вихідні дні, та у випадку догляду за малолітньою дитиною та дитиною інвалідом.

Стаття 175 КЗпП передбачає, що до робіт у нічний час жінкине залучаються, окрім тих галузей народного господарства, де це викликано особливою необхідністю і дозволяється як тимчасовий захід.Дане обмеження не поширюється на підприємства, де зайняті тільки члени однієї сім’ї.

До робіт у нічний час, до наднормових робіт і роботи у вихідні дні, а також направлення у відрядження вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до 3-ох років заборонене нормами статей 55, 63 і 176 КЗпП.

Залучення до понаднормових робіт, або направлення у відрядження жінок, які мають дітей віком від 3-охдо 14-ти років або дітей-інвалідів, можливе тільки за їх згодою - частина 3 статті 63 та стаття 177 КЗпП.

 

Пільги у роботі

Згідно частини 1 та частини 3 статті 178 КЗпП переведення на легшу роботу мають право вагітні жінки, а також у жінки, що мають дітей віком до 3-ох років. Вагітним жінкам відповідно до медичного висновку знижуються норми виробітку, норми обслуговування, або вони переводяться на іншу роботу,яка є легшою і виключає вплив несприятливих виробничих факторів, ажінки, які мають дітей віком до трьох років, в разі неможливості виконання попередньої роботи переводяться на іншу роботудо досягнення дитиною віку 3-ох років.При цьому зарплата зберігається на рівні не нижче середнього заробітку за попередньою роботою.

Важливим також є і те, щодо вирішення питання про надання вагітній жінці відповідно до медичного висновку іншої роботи, яка є легшою і виключає вплив несприятливих виробничих факторів, вона підлягає звільненню від роботи із збереженням середнього заробітку за всі пропущені, внаслідок цього робочі дні, за рахунок підприємства, установи, організації – частина 2 статті 178 КЗпП.

Згідно частини 4 статті 178 КЗпП - якщо зарплата  переведених осіб на легші роботи є вищою, ніж та, яку вони одержували до переведення, їм виплачується фактичний заробіток.

Відповідно до статті 183 КЗпП жінкам надаються перерви для годування дитини. Так жінкам, що мають дітей віком до півтора року, надаються, крім загальної перерви для відпочинку і харчування, додаткові перерви для годування дитини. Тривалість перерви становить не менше тридцяти хвилин не рідше ніж через три години. У разі наявності, в жінки, двох і більше грудних дітей тривалість перерви становить не менше години. Строки і порядок надання перерв установлюються власником або уповноваженим ним органом за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) підприємства, установи, організації і з врахуванням бажання матері. Час перерви для годування дитини включаються в робочий час і оплачуються за середнім заробітком.

Окремо слід зазначити і те, що статтею 185 КЗпП передбачено видачу власником або уповноваженим органом, у разі необхідності, путівки до санаторіїв та будинків відпочинку безкоштовно, або на пільгових умовах, для вагітних жінок і жінкам, які мають дітей віком до 14-ти років або дітей з інвалідністю,  а також подавати їмматеріальну допомогу.

 

Особливості надання відпусток

Відпустка у зв'язку з вагітністю, пологами і для догляду за дитиною гарантована жінці частинами 1 і 2 статті 179 КЗпП, частиною 1 ст. 17 і частиною 1 статті 20 Закону України «Про відпустки». Даними нормами визначний порядок отримання оплачуваної відпустки жінкою тривалістю 126 (140 - у разі народження двох і більше дітей та у разі ускладнення пологів) календарних днів після пологів, починаючи з дня пологів.

За бажанням жінки їй надають відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку що передбачено частиною 3, 4 статті 179 КЗпП та  статті 18 Закону України «Про відпустки».Також, якщо дитина потребує домашнього догляду, жінці в обов'язковому порядку може бути продовжена відпустка без збереження заробітної плати тривалістю, яка визначена у медичному висновку, але не більш як до досягнення дитиною 6-ти років - частина 6 ст. 179 КЗпП та пункт 3 частини 1 ст. 25 Закону України«Про відпустки».

Окрім цього, жінці, яка всиновила новонароджену дитинубезпосередньо з пологового будинку, абодитину старше трьох років з числа дітей-сиріт або дітей, позбавлених батьківської опіки, надається одноразова оплачувана відпустка у зв’язку з усиновленням дитини тривалістю 56 (70— при усиновленні двох і більше дітей) календарних днів без урахування святкових і неробочих днів після набуття законної чинності рішенням про всиновлення дитини- частина  1 і2 статті 182 КЗпП, та частина  2 статті 17 та 18-1Закону України « Про відпустки».

 

Важливо!

При влаштуванні на роботу роботодавець не має права встановлювати випробувальний термін вагітним жінкам, жінкам, які мають дітей віком до 3 років, а також одиноким матерям, які мають дитину віком до 14 років або дитину-інваліда, а також не може відмовити їм у працевлаштуванні на роботу.

У випадку, коли жінкам із зазначених категорій відмовили у працевлаштуванні, тоді у обов’язковому порядку власник,або уповноважений ним орган зобов'язані повідомити їм причину відмови у письмовій формі.  Така відмова може бути оскаржена у судовому порядку.



Трудові права донорів крові

Трудовим законодавством України встановлена гарантія для працівників, які дають кров або її компоненти для подальшого безпосереднього використання їх для лікування, виготовлення відповідних лікарських препаратів або використання у наукових дослідженнях.

 Згідно статті 2 Закону України «Про донорство крові та її компонентів» донором може бути будь-який дієздатний громадянин України віком від 18 років, який пройшов відповідне медичне обстеження і в якого немає визначених протипоказань.

Держава гарантує захист прав донора та охорону його здоров'я, а також надає йому відповідні пільги.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про донорство крові та її компонентів» в день давання крові та (або) її компонентів, а також в  день медичного обстеження працівник, який є або  виявив  бажання  стати донором, незалежно від форм власності  звільняється від  роботи  на  підприємстві,  в  установі, організації із  збереженням  за  ним середнього заробітку. Проте, існують випадки при яких у керівника є право не відпускати даного працівника з робочого місця - коли відсутність такого працівника може призвести до загрози життю чи здоров’ю людей, до невиконання завдань, пов’язаних із забезпеченням оборони, безпеки держави та громадського порядку, до суттєвої матеріальної шкоди або інших тяжких наслідків.

 Працівник, який виявив бажання здати кров та її компоненти, зобов’язаний не пізніше ніж за три дні до дня медичного обстеження, що проводиться перед даванням крові та її компонентів, повідомити письмово адміністрацію за місцем роботи про свій намір пройти таке обстеження і здати кров та її компоненти. Така заява не подається у випадку, якщо працівник, який виявив бажання здати кров або її компоненти, перебуває у відпустці, відрядженні, або коли кров терміново необхідна для надання невідкладної медичної допомоги хворому, та у разі стихійного лиха, аварій та катастроф, епідемій, епізоотій та інших надзвичайних ситуацій на всій території України або в окремих її місцевостях.

Після кожного дня давання крові та (або)  її  компонентів,  в тому числі у разі давання їх у вихідні, святкові та неробочі  дні, донору надається додатковий день відпочинку із збереженням за  ним середнього заробітку. За бажанням працівника цей  день  може  бути приєднано до  щорічної  відпустки  або  використано  в  інший  час протягом року після дня давання крові чи її компонентів.

У разі, коли  за  погодженням  з  керівництвом  підприємства, установи, організації, командуванням  військової  частини  в  день давання крові донор був залучений до роботи  або  несення  служби, йому за бажанням надається інший день відпочинку із збереженням за ним середнього заробітку. Виплата середнього заробітку здійснюється  за  рахунок  коштів власника підприємства, установи, організації, де працює донор, або уповноваженого  ним  органу. Зазначені кошти належать до таких, що спрямовані на благодійну діяльність.

У разі  давання  крові  та  (або)  її  компонентів  у  період щорічної  відпустки  ця  відпустка  продовжується  на   відповідну кількість днів з урахуванням надання  працівнику  додаткового  дня відпочинку за кожний день давання крові.

Зазначені пільг надаються при наявності відповідних довідок, що видаються  донору  за місцем медичного обстеження чи давання крові та (або)  її  компонентів.  Форми  цих  довідок  та порядок їх видачі затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я.

Протягом року після здачі крові та  (або)  її  компонентів  у сумарній кількості, що дорівнює двом разовим максимально  допустимим  дозам, донори  мають  право  першочергового   придбання    путівок для санаторно-курортного лікування за місцем роботи  або  навчання  та першочергового  лікування  в  закладах  охорони    здоров'я,    що перебувають у державній власності.

Також,  міністерства та інші  центральні  органи  виконавчої  влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська  міські  державні  адміністрації, місцеві ради,   власники   підприємств,   установ,   організацій   або уповноважені  ними  органи  для  таких  донорів  можуть  встановлювати й інші додаткові пільги, крім тих, що передбачені законодавством.

Донори   крові   та   її   компонентів   з   числа  офіцерів, прапорщиків,  мічманів та інших військовослужбовців теж мають право на пільги, передбачені статтями 9 та 10 Закону України «Про донорство крові та її компонентів».

Донори, які  безоплатно  здали  кров  в  кількості 40 разових максимально допустимих доз або плазму крові в кількості 60 разових максимально допустимих доз, незалежно від часу їх здачі, набувають статусу  Почесного  донора   України.   Таким   особам   видається відповідне посвідчення і вручається нагрудний знак "Почесний донор України" в порядку,  встановленому  Кабінетом  Міністрів  України.

Донори, які безоплатно здали кров та (або)  її  компоненти  в кількості 100 і більше разових максимально допустимих доз,  можуть бути нагороджені державними нагородами України.

Для осіб з статусом Почесного донора України статтею 13 Закону України «Про донорство крові та її компонентів» передбачено ряд пільг.

Особи,  винні  у  порушенні  встановлених  цим  Законом  прав донорів, порядку  взяття,  переробки,  зберігання,  реалізації  та застосування  донорської  крові,  її  компонентів  та  препаратів, порядку контролю  за  безпекою  та  якістю  донорської  крові,  її компонентів,  препаратів  та  відповідних  консервуючих  розчинів, порядку обміну донорською кров'ю, її компонентами і препаратами та вивезення їх за межі України, порядку медичного обстеження  донора перед даванням крові та (або) її компонентів,  несуть  встановлену законодавством дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову чи кримінальну відповідальність.



Умови та порядок 

      евакуації авто на штрафмайданчик

Однією із головних проблем для водіїв, на сьогодні є евакуація транспортних засобів працівниками поліції на штрафмайданчик. Проте доволі часто виникають ситуації де водії не розуміють з  яких причин транспортний засіб був евакуйований або вилучений без надання будь-яких аргументованих пояснень. Перш за все потрібно знати, що блокування, евакуація  автомобіля працівниками поліції можлива лише у випадках передбачених законодавством, крім того, сама процедура повинна відповідати встановленим у нормативних актах вимогам.

Даний процес регулюється Законом України «Про національну поліцію» і Положенням про патрульну службу МВС, Кодексом України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП) та Порядком тимчасового затримання та зберігання транспортних засобів на спеціальних майданчиках і стоянках.

 

Умови та причини евакуації автомобіля

Причинами для блокування та евакуації автомобіля є :

1.      Керування водієм транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності;

2.      Якщо водій здійснив порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху;

3.      Використання водієм спеціальних світлових сигналів, які дозволяється встановлювати тільки на оперативні або спеціальні транспортні засоби;

4.      Порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна;

5.      Відсутність посвідчення водія відповідної категорії або відмова особи  його пред’явити;

6.      Керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння.

Відповідно до Положення про патрульну службу МВС, працівники патрульної поліції мають право затримати та доставити транспортний засіб для тимчасового зберігання на штрафмайданчик. Підстави для здійснення блокування або евакуації автомобіля визначені у статті 2652 та частиною 3 статті 2654 КУпАП, що надає таке право виключно у випадку, якщо розміщення затриманого транспортного засобу суттєво перешкоджає дорожньому руху або створює загрозу безпеці руху або транспортний засіб розміщений на місцях призначених для зупинки, стоянки, безоплатного паркування транспортних засобів, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю, в тому числі за допомогою спеціального автомобіля - евакуатора.

Порядок проведення процедури евакуації авто

Відповідно до положень статті 2652 КУпАП працівник патрульної поліції, виключно у випадку, якщо розміщення  транспортного засобу суттєво перешкоджає дорожньому руху, може тимчасово затримати транспортний засіб шляхом блокування, або доставленням його для зберігання на спеціальний майданчик. При цьому робиться відповідний запис впротоколі про адміністративне правопорушення. Відповідно до пункту 4 Порядку тимчасового затримання та зберігання транспортних засобів на спеціальних майданчиках і стоянках, працівник поліції повинен викликати евакуатор а також, після прибуття евакуатора,у присутності двох свідків і представника підприємства, установи або організації, яким належить евакуатор, складає акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу із зазначенням:

  • дати, часу, місця та обставини затримання;
  • посади, місця роботи, прізвища,імені та по батькові особи, яка приймає таке рішення;
  • типу, марки, державного реєстраційного номера, переліку візуальних недоліків та пошкоджень транспортного засобу, що тимчасово затримується і доставляється на спеціальний майданчик чи стоянку;
  • найменування, місцезнаходження та номера телефону підприємства, установи або організації, які доставляють транспортний засіб на спеціальний майданчик чи стоянку, державного реєстраційного номера евакуатора;
  • посади, прізвища, імені та по батькові особи, яка виконує роботи з доставлення транспортного засобу на спеціальний майданчик чи стоянку;
  • адреси місця зберігання транспортного засобу.

У зазначеному акті в обов’язковому порядку підписуються присутні під час його складання особи, зокрема: особа, яка прийняла рішення про тимчасове затримання транспортного засобу; особа, що виконує роботи з доставлення такого засобу на спеціальний майданчик чи стоянку; два свідки; водій і страховий комісар, у разі їх присутності.

Важливим моментом є те, що транспортний засіб може бути тимчасово затриманий на строк до вирішення справи про адміністративне правопорушення, але не більше трьох днів з моменту такого затримання,після закінчення даного строку, особа має право звернутися дотериторіального органу Національної поліції за його отриманням. Таке звернення особи є обов’язковим для його виконання, незалежно від стадії вирішення справи про адміністративне правопорушення.

Також, слід виділити інші випадки тимчасового затримання  автомобіля. Так в частині 3 статті 36 Закону України «Про виконавче провадження» у разі необхідності розшуку транспортного засобу боржника виконавець виносить постанову про такий розшук, яка є обов’язковою для виконання поліцією, що здійснює і тимчасове затримання та зберігання на  спеціальних майданчиках чи стоянці виявленого транспортного засобу боржника. Окрім цього, відповідно до частини 2 статті 167 Кримінально процесуального кодексу України майно, зокрема автомобіль, підлягає тимчасовому вилущенню якщо він є предметом кримінального правопорушення, пристосований чи використаний як засіб чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберіг на собі його сліди, або одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

 

Важливо!

У підсумку викладеного, можна надати декілька порад для водіїв, які допоможуть уникнути ситуації з евакуацією автомобіля:

  1. Не порушуйте правил дорожнього руху та правил стоянки;
  2. У випадку,якщо правопорушення може бути усунуте водієм у максимально короткий строк, поліцейський не проводить тимчасове затримання транспортного засобу і оформляє протокол про адміністративне правопорушення. Таке право надається водієвівідповідно до пункту 4Порядку тимчасового затримання та зберігання транспортних засобів на спеціальних майданчиках і стоянках.

 

Пам’ятайте, якщо працівники поліції звернулися до вас в той момент, коли ви знаходитесь в авто і наполягають на його вилученні, то вимагайте від них пояснення причин його вилучення. У випадку коли транспортний засіб був вилучений,  то в обов’язковому порядку зверніться  за кваліфікованою правовою допомогою, щодо правомірності вилучення та порядку повернення автомобіля.



***

ВИЗНАЧЕННЯ МІСЦЯ ПРОЖИВАННЯ ДИТИНИ

У більшості випадків, після розірвання шлюбу, колишні чоловік та дружина воліють проживати окремо. І тут виникає питання – а з ким залишиться проживати дитина? Адже якщо виходити із положень чинного Сімейного кодексу України, а саме статті 141 та статті 11 Закону України «Про охорону дитинства» – мати та батько мають рівні права та обов’язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. В переважній більшості випадків після розірвання шлюбу, діти залишаються проживати з матір’ю.

Місце проживання дитини, яка не досягла 10 років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла 10 років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла 14 років, визначається самою дитиною.

Якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або ж судом.

 Один з батьків має подати до служби у справах дітей за місцем проживання дитини такі документи:

  • заяву;
  • копію паспорта;
  • довідку з місця реєстрації (проживання);
  • копію свідоцтва про укладення або розірвання шлюбу (при наявності);
  • копію свідоцтва про народження дитини;
  • довідку з місця навчання, виховання дитини;
  • довідку про сплату аліментів (при наявності).

Після обстеження житлово-побутових умов, бесіди з батьками та дитиною служба у справах дітей складає висновок про визначення місця проживання дитини і подає його органу опіки та піклування. Засідання комісій, які розглядають спори між батьками щодо визначення місця проживання дитини, проводяться при потребі, але не менше ніж 1 раз на місяць.

Позовна заява подається до суду за зареєстрованим місцем проживання чи місцем перебування відповідача.

Якщо з'ясовується, що мати і батько рівною мірою мають необхідні якості вихователя, суд звертає увагу на інше: чи мають вони реальну можливість займатися дитиною, створити їй необхідні умови для виховання й розвитку. Тут суд враховує рід діяльності кожного з батьків, режим їхньої роботи, наявність у родині матері (батька) осіб, здатних надати допомогу в догляді за дитиною (бабусь, дідусів, інших родичів), матеріальне становище батьків. Але кращі побутові умови, більше високий рівень матеріальної забезпеченості одного з батьків самі по собі ніколи не кладуться судом в основу рішення про визначення місця проживання дитини. При вирішенні судом питання про визначення місця проживання дитини, не приймається до уваги, хто з батьків був ініціатором розлучення або винуватцем розладу в сім’ї або її розпаді.

Бажання самої дитини проживати з тим або іншим із батьків враховується, але не має для суду вирішального значення. Суд з’ясовує думку дитини, якщо вона по своєму віку, стану здоров'я, розвитку може її усвідомлено висловити.

Крім того, Кабінет Міністрів України своєю постановою від 22 серпня 2018 року № 620 вніс зміни до порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов’язаної із захистом прав дитини, які визначають, що для підтвердження місця проживання дитини під час вирішення питання її тимчасового виїзду за межі України (для лікування, навчання, участі дитини в дитячих змаганнях, фестивалях, наукових виставках, учнівських олімпіадах та конкурсах, екологічних, технічних, мистецьких, туристичних, дослідницьких, спортивних заходах, оздоровлення та відпочинку дитини за кордоном, у тому числі у складі організованої групи дітей), той з батьків, з ким проживає дитина, подає до служби у справах дітей за місцем проживання дитини такі документи:

  • заяву;
  • копію паспорта заявника;
  • копію паспорта дитини (у разі наявності);
  • довідку про реєстрацію місця проживання заявника (у разі коли в паспорті відсутні дані про реєстрацію місця проживання);
  • довідку про реєстрацію місця проживання дитини;
  • копію свідоцтва про народження дитини;
  • копію рішення суду про розірвання шлюбу (у разі наявності);

Служба у справах дітей за результатами розгляду зазначених документів, відвідування дитини за місцем її проживання, проведення бесіди з тим із батьків, хто проживає окремо від дитини (у разі можливості її проведення), або бесіди з дитиною, яка досягла 14 років, готує висновок про підтвердження місця проживання дитини для її тимчасового виїзду за межі України.

Особа, яка самочинно змінила місце проживання малолітньої дитини, зобов'язана відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану тому, з ким вона проживала.



***

ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА НЕСПЛАТУ АЛІМЕНТІВ

Виплата аліментів це якраз те питання, з яким дуже часто стикається подружжя після розлучення при наявності неповнолітньої дитини,  на утримання та повний всебічний розвиток необхідні кошти. На сьогодні є частими випадки, коли один із подружжя, якому потрібно виплачувати аліменти, ухиляється від цього, що в свою чергу призводить до виникнення заборгованості, яка постійно зростає.

Так, від 28 серпня 2018 року, набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання». Зміни у законодавстві,посилили відповідальність за невиконання обов'язку зі сплати аліментів та значно спростили процес притягнення до відповідальності винних осіб. Зокрема,відповідно до частини 14 статті 71 Закону України «Про виконавче провадження»,орган державної виконавчої служби,при наявностізаборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за один рік, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 20 відсотків, при наявності заборгованості у два роки, штраф накладаєтьсяу розмірі 30 відсотків, у випадку якщо заборгованість три роки, штраф 50 відсотківсуми заборгованості зі сплати аліментів. У разі наявності в діях боржника ознак адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 183-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення(далі - КУпАП), державний виконавець  складає протокол про вчинення боржником адміністративного правопорушення та надсилає його для розгляду до суду. 

Відповідно до статті 183-1КУпАПнесплата аліментів на утримання дитини, одного з подружжя, батьків або інших членів сім’ї, що призвела до виникнення заборгованості, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за шість місяців з дня пред’явлення виконавчого документа до примусового виконання- тягне за собою виконання суспільно корисних робіт на строк від ста двадцяти до двохсот сорока годин.Потрібно також зазначити і те, що таке нововведення передбачає не лише притягнення боржника до відповідальності, але й оплату ним своєї суми  заборгованості по аліментах, оскільки виконання суспільно корисних робіт є оплатним.

Однак не лише суспільно корисні роботи та штраф є єдиними санкціями, як зазначалося вище, боржника також можна притягнути до відповідальності і у інший спосіб. Окрім цього державний виконавець відповідно частини 9 статті 71Закону України «Про виконавче провадження» може винести такі постанови:

  1. Про встановлення тимчасового обмеження боржника в праві виїзду за межі України;
  2. Про встановлення тимчасового обмеження боржника в праві керування транспортними засобами;
  3. Про встановлення тимчасового обмеження боржника в праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною зброєюта охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії;
  4. Про встановлення тимчасового обмеження боржника в праві полювання.

Найбільш впливовими методами на сьогодніє винесення постанов про встановлення тимчасового обмеження боржника в праві виїзду за межі України. Державному  виконавцю, при виникненні заборгованості, достатньо винести та подати постанову до Адміністрації Державної прикордонної служби України, що і буде причиною в обмеженні виїзду боржника за кордон.

Не варто  також забувати і про питаннящодо  виїзду неповнолітньої дитини за межі України. Тепер, це рішення приймається тим із батьків, з яким за рішенням суду, або за висновком органу опіки та піклування проживає неповнолітня дитина. Для реалізації цього права, стягувачу,відповідно до  частини 5 статті 157 Сімейного кодексу України, потрібно звернутись до державного виконавця, для видачі довідки про наявності заборгованості зі сплати аліментів,сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за чотири місяці, а для дітей, що мають інвалідність або є важкохворими чи отримали тяжкі травми - три місяці, яка слугуватиме підставою, для виїзду за межі країни, неповнолітньою дитиною, терміном до одного місяця, з метою лікування, навчання, участі дитини в дитячих змаганнях, фестивалях, наукових виставках, учнівських олімпіадах та конкурсах, екологічних, технічних, мистецьких, туристичних, дослідницьких, спортивних заходах, оздоровлення та відпочинку дитини за кордоном, у тому числі у складі організованої групи дітей.



***

Урочисте відкриття платформи правових консультацій «WikiLegalAid»

Слайд 1

Що таке база правових консультацій «WikiLegalAid»?

«WikiLegalAid» - це довідковo-інформаційна платформа правових консультацій, яка дає можливість знайти відповіді на найактуальніші правові питання.

Вона була створена з метою надання якісних правових консультацій співробітниками системи безоплатної правової допомоги. Зараз скористатися можливостями платформи «WikiLegalAid» може кожен хто має доступ до мережі Інтернет.

«WikiLegalAid» це:

  • Систематизовано – вся інформація в базі розташована таким чином, щоб знайти консультацій за певною тематикою було зручно та легко.
  • Актуально – процес оновлення правових консультацій триває постійно; інформація, що міститься в базі включає в себе і нові зміни в законодавстві, і зміни в судовій практиці.
  • Вичерпно – за допомогою бази правових консультацій можна знайти вичерпну інформацію з правового питання, а також судову практику та зразки судових документів.
  • Доступно – незалежно від того де Ви знаходитесь (в дома, на роботі, в віддаленому районі) у Вас є доступ до якісної правової інформації,

Крім того «WikiLegalAid» це:

•          Просто – знайти актуальну інформацію з багатьох правових питань тепер можна на єдиній базі правових консультацій, що містить як посилання на актуальну законодавчу базу, так і практичні рекомендації від фахівців системи БПД.

•          Безкоштовно – доступ до всіх правових консультацій бази є безкоштовним для користувачів платформи.

  • Для всіх – базою правових консультацій можуть користуватись як практикуючі юристи, студенти-правники, правозахисники, так і пересічні громадяни. Консультація сформована так, що відповідь буде зрозуміла усім.

Слайд 2

Яке наповнення бази правових консультацій «WikiLegalAid»?

В базі правових консультацій міститься більше 1400 консультацій на найактуальніші правові питання з якими звертаються клієнти до системи БПД. Окрім правової інформації в них міститься судова практика та зразки правових документів.

База правових консультацій містить статті у відповідності до галузей права.

Слайд 3

База правових консультацій була створена на основі найактуальніших та найпоширеніших питань з якими звертаються громадяни до системи БПД.

Працівники системи БПД систематично використовують базу правових консультацій «WikiLegalAid» для надання первинної правової допомоги. При чому системою БПД вже було надано більше 1 200 000 правових консультацій.

Слайд 4

Що вже було зроблено?

За два роки від моменту створення бази правових консультацій «WikiLegalAid» було зроблено величезний обсяг роботи, що дозволило «WikiLegalAid» стати дієвим інструментом для співробітників БПД та надавати якісні та швидкі правові консультації.

Платформа правових консультаціє є не тільки джерелом інформації для надання індивідуальної консультації. «WikiLegalAid» стала ресурсом, який дозволив юристам БПД обмінюватись набутим досвідом та поширювати успішні практики між собою. В правовій консультації ви можете побачити не тільки посилання на нормативні акти, а й зразки процесуальних документів та посилання на судові рішення.

Юристами БПД було створено більше 1400 консультацій з найактуальніших питань з якими звертаються клієнти за правовою допомогою.

За 2018 рік за підтримки проекту «Доступна та якісна правова допомога в Україні» проведено 21 тренінг для співробітників системи БПД. 420 працівників вдосконалили свої навички використання бази правових консультацій «WikiLegalAid» при надання первинної та вторинної правової допомоги, а також створення якісних (а саме актуальних, зручних у використані та вичерпних з точки зору повноти розкриття теми) правових консультацій.

За результатами проведених тренінгів відбувся обмін досвідом між авторами з різних регіонів. Учасники під час активних дискусій обговорювали перспективи покращення роботи за допомогою платформи «WikiLegalAid» та шляхи удосконалення бази правових консультацій.

Якість правових консультацій платформи «WikiLegalAid» значно покращилась, триває постійний процес їх написання, редагування та оновлення експертною групою досвідчених авторів.

Слайд 4

Для того щоб скористатися базою правових консультацій достатньо ввести в пошукову строку на головній сторінці «WikiLegalAid» ключове слово або частину слова (корінь слова) і поставити знак «*», що звузить пошук.

Пошук видає перелік консультацій, які містяться в базі.

Здійснення пошуку також можливе через структуру категорій «WikiLegalAid» за галузями права. Скориставшись таким шляхом пошуку можна побачити всі галузі права за якими містяться правові консультації в базі.

Слайд 5

Дякуємо нашим партнерам проекту «Доступна та якісна правова допомога в Україні» за активну підтримку розвитку бази правових консультацій!

ПРЕЗЕНТАЦІЯ 

 

 

 

 

 



 

***

Звільнення  з  займаної  посади  в  судовому  порядку.

Конституційне право людини  на  працю  передбачає як можливість самостійно займатися трудовою діяльністю, так і можливість працювати за трудовим договором чи контрактом.  Свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися то вільно її обирати. За своєю природою право на працю є невідчужуваним і по суті означає забезпечення саме рівних можливостей кожному для його реалізації.

Однак, інколи,  звільнитися з роботи  буває складніше ніж  влаштуватися. У випадках  коли  роботодавець фізична особа-підприємець невідомо де,  чи  коли роботодавець  юридична  особа  фактично  припинила  свою діяльність,  але  не провела  процес ліквідації або  керівник чи уповноважений орган не приймає заяву про звільнення за власним бажанням, не видає наказ про звільнення, затягує такий процес, або ніяк не реагує,  єдиним  можливим  варіантом  розірвання трудового  договору є звернення до суду з позовною заявою про  визнання трудового договору  припиненим. 

 Така ситуація виникає оскільки, відповідно  до пункту 1.3 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Мінпраці, Мін’юсту, Мінсоцзахисту від 29.07.1993 № 58,   при влаштуванні на роботу працівники зобов’язані подавати трудову книжку, оформлену в установленому порядку. Відсутність запису про звільнення з попереднього місця роботи унеможливлює внесення запису до трудової книжки про прийняття на роботу відповідно до розділу 2 Інструкції № 58. Також,  відсутність такого запису може означати, що працівник досі перебуває у трудових відносинах з попереднім роботодавцем.

Згідно частини 1 статті 38 Кодексу законів про  працю  України, працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні.

У відповідності до вимог частини  3 статті  38  Кодексу законів про  працю  України встановлено, що працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.

Отож,  для  вирішення цього питання в суді  насамперед потрібно надіслати на  адресу  роботодавця  заяву  про звільнення поштою з описом про вкладення. День отримання підприємством такого листа,  заяви буде вважатись днем подання працівником заяви про звільнення.  Після цього,  якщо  роботодавець не відреагував  у  двотижневий строк, звертатися  до  суду  з позовною заявою   про  визнання трудового договору  припиненим.   

У  випадку якщо ж підприємство ліквідовано - працівник може звернутись до суду з заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, зокрема — про припинення трудового договору в односторонньому порядку.  Оскільки,  відповідно  до статті 256 Цивільно-процесуального кодексу України у судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

 За наявності рішення суду новий роботодавець чи  інші  органи  можуть прийняти у працівника трудову книжку без запису про звільнення з попереднього місця роботи і працевлаштувати працівника на основне місце роботи.



***

Презентація

результатів роботи Кременецького місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги за 2018 рік

          Основними завданнями місцевих центрів з надання безоплатної вторинної правової допомоги є захист прав цих громадян шляхом забезпечення рівного доступу до правосуддя та правової інформації, а також посилення правової спроможності  територіальних громад та соціально вразливих груп населення.

         На протязі 2018 року до Кременецького місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги звернулось  5865 осіб, з яких 5406 осіб отримали роз’яснення та консультації та у 459 громадян прийнято звернення на надання безоплатної вторинної правової допомоги, а саме - складення процесуальних документів та здійснення представництва їх інтересів у судах. Видано 449 наказів про уповноваження на надання БВПД та 6 наказів про відмову від отримання БПВД, з них 243 накази на призначення адвокатів та 268 наказів на відповідальних працівників місцевого центру. Звернення, з якими  громадяни звертаються за безоплатною правовою допомогою, найчастіше стосуються  питань соціального забезпечення, цивільного, сімейного, спадкового, житлового, договірного, трудового та земельного права.

          З метою розширення доступу до безоплатної вторинної правової допомоги жителів Збаразького, Зборівського, Кременецького, Лановецького та Шумського районів, які знаходяться в зоні юрисдикції Кременецького місцевого центру, його працівники постійно проводять інформаційно-просвітницькі заходи у територіальних громадах, в органах місцевого самоврядування та виконавчої влади, громадських організаціях, трудових колективах та органах самоорганізації населення. У 2018 році  фахівцями Кременецького місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги проведено 301 правопросвітницький захід  з жителями територіальних громад, у трудових колективах підприємств, установ, організацій, цільових аудиторій громадян, студентів і учнів навчальних закладів, на яких присутніх проінформовано про їх конституційне право на безоплатну правову допомогу і механізми реалізації такого права та змісту правових реформ, що проводяться Урядом України.

Зокрема, проведено, з них -  з жителями територіальних громад, для цільової аудиторії спільнот громадян, трудових колективів підприємств, установ, організацій   з найактуальніших питань – 67, районними філіями обласного центру зайнятості та іншими державними установами – 92 та 108 у навчальних закладах та надано методичну допомогу 248 ОМС та установам - провайдерам БПД. Розміщено 570 інформацій на офіційних інформаційних сайтах партнерів, 23 інформації - у інтернет - виданнях, взято участь у              12 радіопрограмах та надруковано 24 матеріали у місцевих газетах.

         Особливо слід відмітити плідну співпрацю місцевого центру та його структурних підрозділів – бюро правової допомоги з районними філіями обласного центру зайнятості, центрами соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, управліннями соціального захисту населення, з якими спільно організовуються та проводяться семінари, круглі столи, тренінги, прийоми громадян, зокрема для учасників АТО та соціально незахищених громадян.

          Для забезпечення доступу до безоплатної правової допомоги у віддалених  населених пунктах, місцевим центром організовано роботу 394 мобільних консультаційних пунктів доступу до БПД, куди за правовою допомогою звернулось 1419 осіб. На постійній основі працюють мобільні  консультаційні пункти у Борсуківській, Вишнівецькій, Великодедеркальській, Залозецькій, Лопушненській, Почаївській та Чернихівецькій територіальних громадах. Також, в зоні юрисдикції МЦ діє 44 дистанційні пункти доступу до безоплатної правової допомоги, де правову допомогу отримала 81 особа. Дистанційні пункти доступу до  безоплатної правової допомоги організовано в районних філіях обласного центру зайнятості, районних секторах ДУ «Центр пробації», Збаразькій ВК-63 та бібліотеках. Крім того, у Кременецькому районі, з метою підвищення рівня забезпечення доступу соціально-незахищених верств населення до правої допомоги, надання жителям району за місцем проживання правової допомоги, спрощення механізму звернення для громадян, які потребують соціальної підтримки, запроваджено прийом громадян за місцем проживання «мобільним соціальним офісом». За 2018 рік здійснено 8 виїзних прийомів, під час яких за правовою допомогою звернулось 27 осіб.

Місцевим центром налагоджена співпраця з громадськими організаціями учасників АТО (ГО «Спілка учасників АТО Кременецького району», Збаразький відокремлений підрозділ ГО «Спілка бійців та волонтерів АТО «Сила України», ГО «Воїнів Антитерористичної операції Лановецького району», «Спілка АТО «Борці за справедливість» м.Шумськ, Зборівське відокремлене відділення ГО «Спілка бійців та волонтерів АТО «Сила України», ГО УАТО в Збаразькому районі «Побратими Тернопілля», районними осередками Всеукраїнської організації інвалідів  «Союз організацій інвалідів України» (Кременецьким та Лановецьким) та районними організація товариства Червоного Хреста України, ГО «Мальовничий Кушлин» та «Молодь Кременеччини».

 За 12 місяців  2018 року видано 449 наказів про надання безоплатної вторинної правової допомоги та 6 наказів про відмову у надані безоплатної вторинної правової допомоги. У звітному періоді  безоплатну вторинну правову допомогу отримали  343 малозабезпечені особи, 24 учасники бойових дій,          5 внутрішньо переміщених осіб, 5 дітей-сиріт, 66 осіб з обмеженими фізичними можливостями, 4 дітей. 1особа, щодо якої суд розглядає справу про надання психіатричної допомоги в примусовому порядку, 1 особа засуджена до покарання у вигляді позбавлення волі та 18 осіб потерпілих у кримінальних провадженнях.

          Фахівці Кременецького місцевого центру забезпечили доступ до електронних сервісів Міністерства Юстиції для 146 клієнтів.

7 вересня 2018 року на сесії Збаразької міської ради прийнято Програму правової освіти та надання безоплатної правової допомоги жителям міста Збараж на 2018 – 2019 роки.

         Можна відмітити, що проведений аналіз  показників роботи місцевого центру щодо звернень громадян,  які звернулися  до центру за безоплатною правовою допомогою,  свідчить про значне зростання  кількості  осіб, які потребують отримання кваліфікованої правової допомоги саме через систему безоплатної правової допомоги.

 

Щодо розподілу клієнтів Кременецького  місцевого центру  з надання безоплатної вторинної правової допомоги за  статтю

 

Протягом 2018 року до місцевого центру звернулось  2858  жінок та 1741 чоловіків.

Щодо розподілу клієнтів Кременецького  місцевого центру  з надання безоплатної вторинної правової допомоги за віковою категорією

Щодо вікової категорії клієнтів центру, то у минулому році найбільша кількість звернень надійшла від осіб віком від 35 до 60 років – 2451 звернення,  від 18 до 35 років  звернулася 1287 осіб,  у віці понад 60  років – 836 осіб та 25 осіб  у віці  до 18 років.

Так, за звітний період найбільше письмових звернень про надання БВПД було зареєстровано від малозабезпечених осіб (середньомісячний дохід яких менше двох прожиткових  мінімумів для осіб відповідного віку ) – 343 (82,07%),  інвалідів - 66 (11,72 %), дітей та дітей-сиріт –  9(0,69%), ветеранів війни – 24(4,14%) внутрішньо переміщених осіб – 5 (1,38%), осіб щодо яких суд розглядає справу про надання психіатричної допомоги в примусовому порядку – 1(0,1), осіб засуджених до покарання у вигляді позбавлення волі – 1(0,1) та осіб потерпілих у кримінальних провадженнях – 1(0,1).

                              Звернення до місцевого центру за категоріями питань

 Проведений аналіз свідчить про те, що за 12 місяців 2018 року  найбільша кількість звернень надійшла з питань сімейного - 1225, іншого цивільного – 900, спадкового – 692 , житлового – 551, земельного права – 455 та із питань соціального забезпечення - 591. Звертались клієнти також  трудового  – 358, договірного - 308,  адміністративного -229, медичного права – 69, іншого – 318, з питань  виконання судових рішень – 169 та  неправових питань - 2.

 

Джерело отримання інформації про роботу  місцевого центру

За результатами опитування, джерелами отримання громадянами інформації про роботу Кременецького місцевого центру з надання БВПД є : рекомендація іншої особи – 50,18%,  друковані ЗМІ – 3,33%, веб-сайт Координаційного центру  – 5,09%, інший інтернет –ресурс -  3.96%, телебачення – 1,52%, інше джерело інформації – 9,74%;  направлення з органу державної влади – 23,87%.

 

Отримати правову допомогу жителі Збаразького,Ланівецького, Кременецького та Шумського районів можуть, зателефонувавши до Кременецького місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги за номером: (03546) 2-52-33, або за допомогою скайп-зв’язку: kremeneckiy_mc. Місцевий центр розташований за адресою: вул. Шевченка, 59А, м. Кременець.

Для цілодобового доступу громадян до безоплатної вторинної правової допомоги діє єдиний телефонний номер 0-800-213-103.



***

«Реалізація виборчих прав  внутрішньо переміщених осіб»

Після окупації Криму та утворення самопроголошених республік в Україні з’явилася велика кількість внутрішньо переміщених осіб.

Поняття внутрішньо переміщена особа закріплено як в міжнародному, так і в українському законодавсті. Зокрема, в статті 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» визначено, що внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Внутрішньо переміщені особи мають такі ж права як і всі громадяни України та не повинні зазнавати дискримінації в процесі реалізації права на свободу думки та совісті, вираження поглядів й переконань, права на свободу об’єднань, на участь в управлінні місцевими справами, права голосу та права на участь в управлінні державними та публічними справами.

Статтею 38 Конституції України передбачено, що  всі громадяни мають право брати участь в управлінні державними справами, у всеукраїнському та місцевих референдумах, вільно обирати і бути обраними до органів державної влади та органів місцевого самоврядування, проте, на практиці внутрішньо переміщені особи, хоча і мають право на участь у виборах, але не можуть належно його реалізувати.

Основними труднощами, які виникають при реалізації права голосу у внутрішньо переміщених осіб на виборах зумовлені положеннями чинного законодавства, які визначають критерії наявності або відсутності права голосу на виборах, поняття виборчої адреси та порядку зміни місця голосування без зміни виборчої адреси.

Відповідно до ч.2 статті 8 Закону України «Про Державний реєстр виборців», виборчою адресою виборця є адреса, за якою зареєстровано його постійне місце проживання відповідно до Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання», а оскільки, більшість виборчих адрес внутрішньо переміщених осіб належать до територій, які відносяться до тимчасово окупованих, та на яких не здійснюється діяльність органів державної влади та місцевого самоврядування, то у разі зміни виборчої адреси такою особою, вона втрачає статус внутрішньо переміщеної особи.

Згідно статті 2 Закону України «Про вибори народних депутатів України», підставою для реалізації виборцем свого права голосу на виборах є його включення до списку виборців на виборчій дільниці. Оскільки, виборець включається до списку виборців на дільниці за його виборчою адресою, а виборчі дільниці, до яких віднесені виборчі адреси ВПО перебувають на територіях, в межах яких загальнодержавні та місцеві вибори не проводяться, ВПО можуть взяти участь у виборах лише за процедурою тимчасового місця голосування без зміни виборчої адреси, при цьому можливість тимчасової зміни місця голосування виборця без зміни його виборчої адреси не передбачена для місцевих виборів, оскільки право голосу на місцевих виборах визначається належністю громадянина, який має право голосу, до тієї чи іншої територіальної громади.

Згідно статті 8 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» така особа реалізує своє право голосу на виборах Президента України, народних депутатів України, місцевих виборах та референдумах шляхом зміни місця голосування без зміни виборчої адреси згідно з частиною третьою статті 7 Закону України "Про Державний реєстр виборців", якою передбачено, що за мотивованим зверненням виборця, який має право голосу на відповідних виборах чи референдумі, орган ведення Реєстру може тимчасово (на період їх проведення) змінити виборцю місце голосування (виборчу дільницю) без зміни його виборчої адреси. Таке звернення подається до органу ведення Реєстру за місцезнаходженням зазначеної виборцем виборчої дільниці або за виборчою адресою не пізніше ніж за п’ять днів до дня голосування на відповідних виборах чи референдумі. Тимчасова зміна місця голосування виборця підтверджується посвідченням, яке видається виборцю за встановленою формою.

Отож, до 25 березня 2019 року внутрішньо переміщені особи можуть подати заяви про тимчасову зміну місця голосування за спрощеною процедурою, а саме для цього необхідно:

з паспортом громадянина України та довідкою внутрішньо переміщеної особи звернутися до найближчого до вас відділення ведення Державного реєстру виборців, де написати заяву про зміну місця голосування. Після написання заяви така особа одразу ж отримує посвідчення, яке підтверджує тимчасову зміну місця голосування. Дане посвідчення діятиме у день проведення виборів Президента України лише на тій виборчій дільниці, яку ви обрали, а у разі оголошення другого туру виборів цю процедуру необхідно буде повторити.



***

Реалізація виборчих прав засуджених

На сучасному демократичному етапі існування  української держави  громадяни України усіх національностей мають можливість повністю реалізувати своє виборче право з метою забезпечення прямого народовладдя та волевиявлення. Право особи брати участь у виборах, що надає їй безпосередню участь в державотворчому процесі відображається не лише у внутрішньому законодавстві, а й у важливих міжнародно правових актах. Зокрема це зазначеноу 21-й статті Загальної декларації прав людини та 25-й статті Міжнародного пакту про громадянські і політичні права. В Україні дане право закріплене у статті 38 Конституції України.Регулювання відносин щодо забезпечення реалізації громадянами України конституційних виборчих прав під час проведення виборів і референдумів здійснюється за допомогою сукупності правових норм, які складають виборче законодавство України.

У зв’язку з цим на сьогодні одним із найважливіших питань  залишається реалізація виборчого права засудженими особами.Станом на 1 січня 2019 року кількість засуджених, що перебуваютьв установах виконання покарань та слідчих ізоляторах, розташованих на території, що контролюється українською владою, тримається усього 55 078 осіб. Дану цифру важко назвати точною через те, що 29 установ знаходяться на території Донецької та Луганської областей, які тимчасово не контролюється українською владою.

Проблема ситуації з реалізації засудженими свого виборчого права полягає у тому, що така особа залишаться громадянином  держави та зберігає за собою усізагальногромадянські  права і обов'язкизадекларованими у Конституції України, хоча й з певними обмеженнями у правовомустатусі,які встановлені вироком суду. Потрібно розуміти, що дана категорія громадян є суттєво обмежена в активній реалізації виборчого права, тобто не може  висувати свою кандидатуру та бути кандидатами до органів державної влади. Для прикладу можна застосувати положення 4 пункту статті 9 Закону України «Про вибори народних депутатів України», в якому не може бути висунутий кандидатом й обраний депутатом громадянин, який має судимість за вчинення умисного злочину, якщо ця судимість не погашена і не знята у встановленому законом порядку.Окрім цього у  пункті 6  статті 3 Закону України «Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів» визначається те, що громадяни України, які за вироком суду перебувають у місцях позбавлення волі, вважаються такими, що не належать до жодної територіальної громади та не мають права голосу на місцевих виборах. Також у таких осіб існує і обмеження в праві щодо участі у виборчій комісії. Так у частині 7 статті 23 Закону України «Про вибори Президента України»,  та  частині 3 статті 21 Закону України «Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів» вказано те, що до складу виборчої комісії не можуть входити громадяни, які утримуються в установах виконання покарань чи слідчих ізоляторах або мають судимість за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину, злочину проти виборчих прав громадян чи корупційного злочину, якщо ця судимість не погашена або не знята у встановленому законом порядку.

Ще однією із суттєвих проблем є те, що реалізувати у повному обсязі виборчі права засуджених у місцях позбавлення волі, на практиці, досить важко.

Зокрема суть  проблеми полягає у можливості впливу адміністрацій установ виконання покарань, відсутності агітаційних матеріалів, виборчої інформації про кандидатів, ознайомлення з виборчими програмами,  відсутності технічних засобів спостереження, режимності та закритості установ виконання покарань.Окремо слід розглянути і створення на території установи виконання покарань спеціальних виборчих дільниць. Такстаття21Закону України «Про вибори народних депутатів України» передбачає можливість створення спеціальних виборчих дільниць на території установи виконання покарань чи слідчих ізоляторів та забезпечення  керівником установи відкритого доступу до приміщення для голосування членів відповідної виборчої комісії та осіб, які мають право бути присутніми при голосуванні та підрахунку голосів.

 

Як уже зазначалось, важливу роль  у реалізації виборчого права засудженими відіграє  адміністрація закладу, в якому перебуває особа. Прикладом може слугувати  адміністративний вплив в  даних установах. Даний вплив може проявлятися по-різному, для прикладу це може бути, як покращення харчування  (видача більших порцій, розповсюдження продуктових пайків), так і можливість використати засоби впливу (погрози, погіршення умов відбування покарання, залякування чи зміна режиму на більш суворий).Не менш важливим є такожі те, що документом для голосування єкартка (довідка) установи виконання покарань або слідчого ізолятора, що повинна містити: прізвище, ім'я, по батькові, число, місяць, рік народження, громадянство, фотокартку особи, підпис керівника та печатку установи, - для осіб, які перебувають в установах виконання покарань або слідчих ізоляторах відповідно до пункту  9 частини 2 статті 2 Закону України «Про вибори Президента України».

Варто зазначити і те, що законодавство України, у частині злочинів проти виборчих прав громадян, передбачених особливою частиною Кримінального кодексу України (статтями 157-160), не робить поділу між громадянами і при здійсненні таких злочинів відповідальність настає, незалежно від місця де такий злочин був здійснений.Тож  слід розуміти, що засуджені особи можуть у повній мірі реалізувати своє гарантоване законодавством право на волевиявлення у виборчому процесі і  позбавити чи повпливати на їх вибір не можливо.

Важливим аспектом, що допоможе вирішити не лише проблему реалізації виборчого права, а й покращити умови відбування покарань засудженими особами це надання доступу, до таких установ, громадським активістам і організаціям. Як наслідок  суспільство отримуватиме інформацію про наявні проблеми та разом із органами влади активно  вирішуватиме їх.



***

ЧИ НЕСЕ МАГАЗИН ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ВТРАЧЕНІ РЕЧІ ?

Досить часто, при вході в супермаркет покупців наполегливо просять здати особисті речі в камеру (схову) зберігання, а також вивішують оголошення, що зі своїми речами в магазин входити не можна. Хоча насправді покупці не зобов'язані при вході в магазин здавати свої особисті речі в камеру зберігання, оскільки це справа добровільна.

Прийнято вважати, що, здавши сумку, споживач укладає з цим магазином договір про безоплатне надання послуг із зберігання своїх речей. А примушувати Вас до укладення такого договору ніхто не може. Змушуючи здавати сумки, працівники магазину порушують принцип свободи укладення договору, який закріплено в статті 6 та статті 627 Цивільного кодексу України, відповідно до яких сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. А в договорах за участю фізичної особи - споживача, враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

Приміщення, в якому розташовуються камери схову, - це територія самого магазину. Правовий статус у цих «поличок» або «осередків» такий же як і біля лотків в самому торговому залі. Це було сконструйовано і пристосоване самим магазином для здійснення своїх цілей діяльності. Якщо магазин заявляє, що він не несе відповідальності за цінності, то можна припустити, що він відмовляється і від свого права власності на дані речі («осередку»). Тому, що не тільки власник може нести тягар утримання якої-небудь речі.

Згідно статті 937 Цивільного кодексу України прийняття речі на зберігання може підтверджуватися видачею поклажодавцеві номерного жетона, іншого знака, що посвідчує прийняття речі на зберігання , якщо це встановлено законом, іншими актами цивільного законодавства або є звичним для цього виду зберігання.

Крім того, за втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підстава, а професійний зберігач відповідає, якщо не доведе, що це сталося внаслідок непереборної сили, або через такі властивості речі, про які зберігач, приймаючи її на зберігання, не знав і не міг знати, або внаслідок умислу чи грубої необережності поклажодавця.

Згідно статті 951 Цивільного кодексу України збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем: у разі втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості;у разі пошкодження речі - у розмірі суми, на яку знизилася її вартість. Якщо внаслідок пошкодження речі її якість змінилася настільки, що вона не може бути використана за первісним призначенням, поклажодавець має право відмовитися від цієї речі і вимагати від зберігача відшкодування її вартості.

Згідно п. 21 постанови Кабінету Міністрів України від 15.06.2006р. N 833 «Про затвердження Порядку провадження торговельної діяльності та правил торговельного обслуговування на ринку споживчих товарів» суб'єкт господарювання зобов'язаний:

  1. забезпечити доступ споживачів до торговельних об'єктів без здавання на зберігання особистих речей, крім товарів, реалізація яких здійснюється в таких торговельних об'єктах;
  2. створити умови для зберігання речей споживачів, у разі, коли вхід до торговельного об'єкта з товарами, які реалізуються в таких закладах, заборонено.

Тому, можна зробити висновок про те, що якщо Ви поклали речі в камеру зберігання магазину, адміністрація супермаркету несе повну відповідальність за збереження ваших речей, незважаючи на наявність оголошення про зворотне. Крім того, якщо ваша річ зникла з камери схову магазину, споживач має право вимагати від адміністрації показати йому відео з камер спостереження, оскільки магазин – публічне місце, а це відео не є таємницею.

Крім того, працівники магазинів не повинні вимагати від покупців при вході в торговий зал пред'явлення придбаних в інших підприємствах товарів, а при виході - перевіряти правильність чека й оглядати речі покупця. Робити огляд може тільки співробітник поліції і лише в тому випадку, якщо покупець підозрюється в крадіжці товару.

 

Як стати особі з інвалідністю власником автомобіля безкоштовно або на пільгових умовах

Легковими автомобілями забезпечуються особи з інвалідністю, зокрема діти з інвалідністю, які мають право на їх отримання безоплатно або на пільгових умовах, є громадянами України і місце проживання яких зареєстровано в Україні.  Особи з інвалідністю, які проживають в установах соціального обслуговування на повному державному утриманні або перебувають у місцях позбавлення волі, автомобілями не забезпечуються.

14:48 10.05.2019

Як вберегтися від шахрайства при купівлі – продажі товарів в мережі інтернет?

Все частіше люди призвичаюються до купівлі товарів в інтернеті. З однієї сторони це добре, адже не потрібно витрачати багато часу для пошуків товару по магазинах та й сама ціна в інтернеті дещо нижча, а ось з другої сторони існує великий ризик потрапити в на «гачок»  інтернет шахраїв.

14:47 10.05.2019

ПОРЯДОК ВСТАНОВЛЕННЯ ФАКТУ СМЕРТІ ТА НАРОДЖЕННЯ НА ТИМЧАСОВО ОКУПОВАНІЙ ТЕРИТОРІЇ

Досить часто в громадян України виникає проблема із отриманням свідоцтва щодо народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України (АР Крим, м. Севастополь та окремі райони Луганської та Донецької областей). Що робити і куди звертатись?

14:44 10.05.2019

Порядок стягнення  виконавчого збору

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені  Конституцією України, законами та нормативно-правовими актами, а також рішеннями, які підлягають примусовому виконанню.

14:43 10.05.2019

gromada.org.ua

Код для вставки на сайт

Вхід для адміністратора

Онлайн-опитування:

Увага! З метою уникнення фальсифікацій Ви маєте підтвердити свій голос через E-Mail
Скасувати

Результати опитування

Форма подання електронного звернення


Авторизація в системі електронних звернень

Авторизація в системі електронних петицій

Ще не зареєстровані? Реєстрація

Реєстрація в системі електронних петицій


Буде надіслано електронний лист із підтвердженням

Потребує підтвердження через SMS


Вже зареєстровані? Увійти

Відновлення забутого пароля

Згадали авторизаційні дані? Авторизуйтесь