Новини вересень
Безнадійна заборгованість фізособи списана кредитором (банком) за рахунок резерву на підставі рішення суду у зв’язку з банкрутом: чи включати до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу
Підпунктом 14.1.54 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) передбачено, що дохід з джерелом його походження з України – це будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні.
Оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розд. IV ПКУ, відповідно до п.п. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163 якого об’єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.
Перелік доходів, які включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податків, визначено п. 164.2 ст. 164 ПКУ, зокрема інші доходи, крім зазначених у ст. 165 ПКУ.
Згідно з п. 167.1 ст. 167 ПКУ ставка податку на доходи фізичних осіб становить 18 відс. бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) платнику податків (крім випадків, визначених у пп. 167.2-167.5 ст. 167 ПКУ).
Також доходи, визначені ст. 163 ПКУ, є об’єктом оподаткування військовим збором.
Ставка військового збору становить 1,5 відс. об’єкта оподаткування, визначеного п.п. 1.2 п. 16 прим. 1 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ.
Нарахування, утримання та сплата (перерахування) податку на доходи фізичних осіб та військового збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому ст. 168 ПКУ та п.п. 1.4 п. 16 прим. 1 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ.
Умови та порядок відновлення платоспроможності боржника – юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи регулюються Кодексом України з процедур банкрутства від 18 жовтня 2018 року № 2597-VІІІ (далі – КзПБ).
Згідно з ст. 1 розд. 1 книги першої «Загальна частина» КзПБ банкрутство – це визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність за допомогою процедури санації та реструктуризації і погасити встановлені у порядку, визначеному КзПБ, грошові вимоги кредиторів інакше, ніж через застосування ліквідаційної процедури. Боржник – це, зокрема, фізична особа, неспроможна виконати свої грошові зобов’язання, строк виконання яких настав.
Статтею 134 розд. V книги четвертої «Відновлення платоспроможності фізичної особи» КзПБ визначено, що господарський суд при постановленні ухвали про завершення процедури погашення боргів боржника та закриття провадження у справі про неплатоспроможність ухвалює рішення про звільнення боржника – фізичної особи від боргів.
Відповідно до п. 7.3 ст. 7 ПКУ будь-які питання щодо оподаткування регулюються ПКУ і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до ПКУ та/або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства.
Враховуючи викладене, у разі якщо кредитором (банком) списано безнадійну заборгованість фізичної особи (боржника), за рахунок резерву, на підставі рішення господарського суду у зв’язку з визнанням такої фізичної особи банкрутом, то з метою оподаткування сума такого списаного боргу включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу боржника як інший дохід та оподатковується податком на доходи фізичних осіб і військовим збором на загальних підставах. При цьому кредитор (банк) зобов’язаний виконати усі функції податкового агента, визначені ПКУ та сплатити податок на доходи фізичних осіб і військовий збір до бюджетів за власний рахунок.
Відповідно до Довідника ознак доходів фізичних осіб, наведених у додатку 2 до Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків – фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 № 4 із змінами та доповненнями, інші доходи, крім зазначених у ст. 165 ПКУ, відображаються у додатку 4ДФ до Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків – фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску за ознакою доходу «127».
Види готівкових розрахунків, що не поширюється обмеження щодо граничних сум готівкових розрахунків
Відповідно до п. 6 розд. ІІ Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 29 грудня 2017 року № 148 із змінами та доповненнями (далі – Положення № 148), суб’єкти господарювання мають право здійснювати розрахунки готівкою протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами:
1) між собою – у розмірі до 10000 (десяти тисяч) грн уключно;
2) з фізичними особами – у розмірі до 50000 (п’ятдесяти тисяч) грн уключно.
Суб’єкти господарювання у разі зняття готівкових коштів із рахунків з метою здійснення готівкових розрахунків із фізичними особами зобов’язані надавати на запит надавачів платіжних послуг підтвердні документи, на підставі яких здійснюються такі готівкові розрахунки, необхідні надавачам платіжних послуг для здійснення заходів належної перевірки клієнта з урахуванням ризик-орієнтованого підходу.
Платежі понад установлені граничні суми проводяться через надавачів платіжних послуг шляхом переказу коштів із рахунку на рахунок або внесення коштів до кас надавачів платіжних послуг для подальшого їх переказу на рахунки. Кількість суб’єктів господарювання та фізичних осіб, з якими здійснюються готівкові розрахунки, протягом дня не обмежується.
Обмеження, установлене в п. 6 розд. II Положення № 148, стосується також розрахунків під час оплати за товари, придбані на виробничі (господарські) потреби за рахунок готівки, одержаної за допомогою платіжного інструменту.
Згідно з п. 7 розд. ІІ Положення № 148 фізичні особи мають право здійснювати розрахунки готівкою:
1) із суб’єктами господарювання протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами – у розмірі до 50000 (п’ятдесяти тисяч) грн уключно.
Платежі на суму, що перевищує 50000 грн, проводяться через надавачів платіжних послуг шляхом переказу коштів із рахунку на рахунок або внесення коштів до кас надавачів платіжних послуг для подальшого їх переказу на рахунки;
2) між собою за договорами купівлі-продажу, які підлягають нотаріальному посвідченню, у розмірі до 50000 (п’ятдесяти тисяч) грн уключно.
Платежі на суму, яка перевищує 50000 грн, здійснюються шляхом переказу коштів із рахунку на рахунок або внесення та/або переказу коштів на рахунки.
Пунктом 8 Положення № 148 визначено, що обмеження, установлені в пп. 6 та 7 розд. II Положення № 148, не стосуються:
1) розрахунків суб’єктів господарювання з бюджетами та державними цільовими фондами;
2) добровільних пожертвувань та благодійної допомоги;
3) використання готівки, виданої на відрядження;
4) виплат, пов’язаних з оплатою праці;
5) використання готівкових коштів з фондів, створених на виконання частини третьої ст. 24 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1698-VII «Про Національне антикорупційне бюро України», частини другої ст. 32 Закону України від 28 січня 2021 року № 1150-IX «Про Бюро економічної безпеки України» та частини четвертої ст. 17 розд. II Закону України від 12 листопада 2015 року № 794-VIII «Про Державне бюро розслідувань».
На Тернопільщині у серпні узаконили свої трудові відносини майже 6,5 тисячі працівників
Працівники територіальних органів ДПС в області спільно з органами місцевої влади проводять контроль за додержанням платниками податків чинного законодавства про оплату праці.
Так, за наслідками проведеної роботи по 14 підприємствах ліквідована заборгованість із заробітної плати в сумі понад 14,6 млн грн, з податку на доходи фізичних осіб в сумі 2,7 млн грн, з єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування – 3 млн гривень. Крім того, проведена індивідуальна роз’яснювальна робота із керівниками 47 підприємств, за наслідками якої 41 погасили заборгованість із заробітної плати в сумі 21 млн грн, з податку на доходи фізичних осіб – 5,2 млн грн, з єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування – майже 5,2 млн гривень.
Також цього року на засіданнях комісій заслухано керівників 192 підприємств та організацій, на яких заробітна плата виплачувалась у мінімальному чи нижче мінімального розмірах. За наслідками проведеної роботи на 165 підприємствах підвищили рівень виплати заробітної плати. Як наслідок, до бюджету надійшло 275,7 тис. грн податку на доходи фізичних осіб та 369,5 тис. грн єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування.
Крім того, проведено роз’яснювальну роботу з аналогічних питань по 731 підприємству та організації області. За результатами проведеної роботи 631 підприємство підвищило рівень виплати заробітної плати. Як наслідок, до бюджету надійшло 5,6 млн грн податку на доходи фізичних осіб та 6,3 млн грн єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування.
Завдяки активізації роз’яснювальної роботи щодо необхідності оформлення трудових відносин із найманими працівниками у серпні прийнято 6444 працівників.
Платники акцизного податку, що зобов’язані подавати декларацію з акцизного податку, якщо у звітному періоді господарська діяльність не здійснювалась
Згідно з п. 223.2 ст. 223 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) платники податку, визначені п. 212.1 ст. 212 ПКУ (крім імпортерів підакцизних товарів, зазначених у підпунктах 215.3.4, 215.3.5, 215.3.5 прим. 1, 215.3.5 прим. 2, 215.3.6, 215.3.7, 215.3.8 п. 215.3 ст. 215 ПКУ), подають щомісяця не пізніше 20 числа наступного звітного (податкового) періоду контролюючому органу за місцем реєстрації декларацію з акцизного податку (далі – Декларація) за формою, затвердженою у порядку, встановленому ст. 46 ПКУ.
При цьому платник податків зобов’язаний за кожний встановлений ПКУ звітний період, в якому виникають об’єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог ПКУ подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є (п. 49.2 ст. 49 ПКУ).
Платники, визначені п.п. 212.1.15 п. 212.1 ст. 212 ПКУ, а також інші платники акцизного податку, які мають діючі ліцензії на право здійснення діяльності з підакцизною продукцією, яка підлягає ліцензуванню згідно із законодавством, зобов’язані за кожний встановлений ПКУ звітний період подавати податкові декларації незалежно від того, чи провадили такі платники господарську діяльність у звітному періоді (п. 49.2 прим. 1 ст. 49 ПКУ).
Згідно з п. 2 розд. І Порядку заповнення та подання декларації з акцизного податку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 23.01.2015 № 14 зі змінами та доповненнями за кожний встановлений ПКУ звітний період незалежно від того, чи провадили платники господарську діяльність у звітному періоді та чи виникають податкові зобов’язання зі сплати акцизного податку, заповнюють та подають відповідні розділи та додатки до Декларації:
суб’єкти господарювання, які відповідно до п. 212.1 ст. 212 ПКУ є платниками акцизного податку та мають чинні ліцензії на право здійснення діяльності з підакцизною продукцією, яка підлягає ліцензуванню згідно із законодавством;
платники, визначені п.п. 212.1.15 п. 212.1 ст. 212 ПКУ.
Інші платники заповнюють та подають розділи і додатки до Декларації лише щодо тих операцій, які вони здійснюють і за якими у них виникають податкові зобов’язання зі сплати акцизного податку.
Таким чином, платник акцизного податку, який протягом звітного періоду не здійснював господарську діяльність, але має чинні ліцензії на право здійснення діяльності з підакцизною продукцією, яка підлягає ліцензуванню згідно із законодавством, або є особою (у тому числі юридичною особою, що веде облік результатів діяльності за договором про спільну діяльність без створення юридичної особи), постійним представництвом, які реалізують пальне або спирт етиловий, зобов’язаний подавати Декларацію із проставленням нулів у клітинках відповідних граф (прочерки та інші знаки чи символи не проставляються).
Інші платники подають Декларацію тільки у періодах, коли проводилась господарська діяльність, та заповнюють розділи і додатки до Декларації лише щодо тих операцій, які вони здійснюють і за якими у них виникають податкові зобов’язання зі сплати акцизного податку.
Розстрочення (відстрочення) грошового зобов’язання або податкового боргу – через Електронний кабінет
Відповідно до п.п. 17.1.5 п. 17.1 ст. 17 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) платник податків має право одержувати розстрочення, відстрочення грошових зобов’язань або податкового боргу в порядку і на умовах, встановлених ПКУ.
Контролюючі органи, визначені п.п. 41.1.1 п. 41.1 ст. 41 ПКУ, мають право приймати рішення про розстрочення та відстрочення грошових зобов’язань або податкового боргу, а також про списання безнадійного податкового боргу у порядку, передбаченому законодавством (п.п. 20.1.29 п. 20.1 ст. 20 ПКУ).
Згідно з п. 100.2 ст. 100 ПКУ платник податків має право звернутися до контролюючого органу із заявою про розстрочення та відстрочення грошових зобов’язань або податкового боргу.
Пунктом 3.1 Порядку розстрочення (відстрочення) грошових зобов’язань (податкового боргу) платників податків, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013 № 574 (далі – Порядок № 574), зокрема, передбачено, що для розстрочення (відстрочення) грошових зобов’язань (податкового боргу) платник податків звертається до контролюючого органу за місцем свого обліку або за місцем обліку такого грошового зобов’язання (податкового боргу) з письмовою заявою (Додаток 1 до Порядку № 574).
До заяви додається економічне обґрунтування, яке складається з:
переліку обставин, що свідчать про наявність загрози виникнення або накопичення податкового боргу, і доказів існування таких обставин;
аналізу фінансового стану;
графіка погашення розстрочених (відстрочених) сум;
розрахунків прогнозних доходів платника, що гарантують виконання графіка погашення.
Порядком № 574 не визначено обмежень щодо способів подання такої заяви.
При цьому п. 42 прим. 1.2 ст. 42 прим. 1 ПКУ визначено, що Електронний кабінет забезпечує можливість реалізації платниками податків прав та обов’язків, визначених ПКУ та іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, та нормативно-правовими актами, прийнятими на підставі та на виконання ПКУ та інших законів, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, в тому числі шляхом забезпечення взаємодії платників податків з контролюючими органами з інших питань, передбачених ПКУ, яка може бути реалізована в електронній формі засобами електронного зв’язку.
Платник податків має право самостійно обирати спосіб взаємодії з контролюючим органом в електронній формі через Електронний кабінет, якщо інше не встановлено ПКУ (п.п. 17.1.13 п. 17.1 ст. 17 ПКУ).
Порядок функціонування Електронного кабінету визначено наказом Міністерства фінансів України від 14.07.2017 № 637.
Вхід до Електронного кабінету здійснюється за адресою: https://cabinet.tax.gov.ua, а також через вебпортал ДПС.
Доступ до приватної частини Електронного кабінету надається після проходження користувачем електронної ідентифікації онлайн з використанням кваліфікованого електронного підпису будь-якого Кваліфікованого надавача електронних довірчих послуг, через Інтегровану систему електронної ідентифікації – id.gov.ua (MobileID та BankID), за допомогою Дія Підпис або «хмарного» кваліфікованого електронного підпису.
Меню «Листування з ДПС» приватної частини Електронного кабінету дозволяє платнику надіслати лист, який містить заяву щодо надання розстрочення (відстрочення) грошового зобов’язання (податкового боргу) разом із складеним документом, що підтверджує економічне обґрунтування подання такої заяви (далі – Лист) .
Форма підготовки такої кореспонденції передбачає вибір таких реквізитів: регіон, в якому знаходиться орган ДПС, орган ДПС, до якого направляється лист, тип документа (із списку обирається «Заява (клопотання)»), тематика (із списку обирається «Інші питання, що належать до компетенції ДПС»), а також передбачає заповнення короткого змісту та завантаження сканованого Листа (файл повинен бути у форматі pdf із обмеженням розміру не більше 5 МБ).
Датою подання Листа є дата його реєстрації в органі ДПС. Протягом одного робочого дня після надсилання Листа до органу ДПС автора електронного листа буде повідомлено про вхідний реєстраційний номер та дату реєстрації.
Інформацію щодо отримання та дати реєстрації Листа в органі ДПС платник податків може переглянути у вкладці «Вхідні» меню «Вхідні/вихідні документи» приватної частини Електронного кабінету.
Сектор інформаційної взаємодії
Головного управління ДПС у Тернопільській області
