Новини січень-серпень

Дата: 10.01.2024 10:00

Кількість переглядів: 79

В який термін необхідно подати декларацію про майновий стан і доходи ФОП, яка з початку року перебувала на загальній системі оподаткування, а з середини року перейшла на спрощену систему та припинила підприємницьку діяльність?

Відповідно до п. 49.1 ст. 49 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) податкова декларація подається за звітний період в установлені ПКУ строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

Платник податків зобов’язаний за кожний встановлений ПКУ звітний період, в якому виникають об’єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог ПКУ подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є (п. 49.2 ст. 49 ПКУ).

Згідно з п.п. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49 ПКУ податкова декларація про майновий стан і доходи за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному року, подається самозайнятими особами, в тому числі фізичними особами – підприємцями до 1 травня року, що настає за звітним, крім випадків, передбачених розд. IV ПКУ.

Форма податкової декларації та Інструкція щодо заповнення податкової декларації про майновий стан і доходи затверджені наказом Міністерства фінансів України від 02.10.2015 № 859 із змінами і доповненнями (далі – Наказ № 859).

Фізичні особи – підприємці у податковій декларація про майновий стан і доходи поряд з доходами від підприємницької діяльності мають зазначати інші доходи з джерел їх походження з України та іноземні доходи, а також відомості про суми єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – єдиний внесок), нарахованого на доходи від підприємницької діяльності в розмірах, визначених відповідно до Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (п. 177.11 ст. 177 ПКУ).

Водночас відповідно до п.п. 177.5.2 п. 177.5 ст. 177 ПКУ фізичні особи – підприємці, які зареєстровані протягом року в установленому законом порядку, або переходять на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, або перейшли із спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, подають податкову декларацію про майновий стан і доходи за результатами звітного року, в якому розпочата така діяльність або відбувся перехід на (перехід із) спрощену систему оподаткування, обліку та звітності.

Згідно з п.п. 1 п. 11.18 розд. XI Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 № 1588 із змінами та доповненнями (далі – Порядок № 1588) підставою для зняття фізичної особи – підприємця з обліку у відповідному контролюючому органі є відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань (далі – ЄДР) про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичною особою – підприємцем за її рішенням, або за судовим рішенням, або у разі її смерті, або оголошення її померлою, або визнання її безвісно відсутньою.

Підпунктом 4 п. 11.18 розд. XI Порядку № 1588 визначено, що державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичної особи не припиняє її зобов’язань, що виникли під час провадження підприємницької діяльності, та не змінює строків, порядків виконання таких зобов’язань та застосування штрафних санкцій і нарахування пені за їх невиконання.

Після державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізична особа продовжує обліковуватись у контролюючих органах як фізична особа – платник податків, яка отримувала доходи від провадження підприємницької діяльності (п.п. 6 п. 11.18 розд. XI Порядку № 1588).

Враховуючи викладене, фізичній особі – підприємцю, яка з початку року перебувала на загальній системі оподаткування, а потім перейшла на спрощену систему та припинила підприємницьку діяльність, необхідно подати декларацію про майновий стан і доходи до 1 травня року, що настає за звітним роком, в якій поряд з доходами від підприємницької діяльності мають зазначатися інші доходи з джерел їх походження з України та іноземні доходи, а також відомості про суми єдиного внеску, нарахованого на доходи від підприємницької діяльності у складі Додатку ЄСВ 1 (крім осіб, які не є платниками єдиного внеску або мають право на звільнення від сплати єдиного внеску).

Сектор інформаційної взаємодії

Головного управління ДПС у Тернопільській області

Чи має право підзвітна особа надати до Звіту про використання коштів/електронних грошей, виданих на відрядження або під звіт, копію розрахункового документа?

Відповідно до абзацу дев’ятнадцятого ст. 2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі – Закон № 265) розрахунковий документ – документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, видатковий чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, операцій з видачі готівкових коштів держателям електронних платіжних засобів, отримання (повернення) коштів, торгівлю валютними цінностями в готівковій формі, створений в паперовій та/або електронній формі (електронний розрахунковий документ) у випадках, передбачених Законом № 265, зареєстрованим у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій (далі – РРО) або програмним реєстратором розрахункових операцій (далі – ПРРО), чи заповнений вручну.

Пунктом 2 ст. 3 Закону № 265 визначено, що суб’єкти господарювання, які здійснюють розрахунки в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов’язані, зокрема, створювати у паперовій та/або електронній формі розрахункові документи, що підтверджують виконання розрахунків, форма та зміст яких затверджена Положенням про форму та зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 21.01.2016 № 13 (далі – Положення № 13).

При цьому Положенням № 13 затверджено вимоги до змісту розрахункових документів, які визначають обов’язкові реквізити розрахункових документів/електронних розрахункових документів.

Відповідно до пункту 20 розділу II Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 29 грудня 2017 року № 148, фізичні особи – довірені особи установ/підприємств – юридичних осіб подають до підрозділу бухгалтерського обліку установи/підприємства Звіт про використання коштів/електронних грошей, виданих на відрядження або під звіт (далі – Звіт), разом із підтвердними документами про використання коштів за призначенням та повертають невикористаний залишок коштів на рахунок установи/підприємства або в касу в установлені строки і порядку, визначені для підзвітних осіб законодавством України.

Звіт складається і подається працівником (в усіх без винятків випадках) у паперовій або електронній формі, з дотриманням вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за формою затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 28.09.2015 № 841, разом з підтвердними документами для розгляду і прийняття рішення про відшкодування вартості витрат (п. 17 розд. І Інструкція про службові відрядження в межах України та за кордон, затверджена наказом Міністерства фінансів України від 13.03.1998 № 59 (далі – Інструкція № 59).

Згідно з п. 14 розд. І Інструкції № 59 підтвердними документами, що засвідчують вартість понесених у зв’язку з відрядженням витрат, є розрахункові документи відповідно до Закону № 265, а також документи, визначені Податковим кодексом України та Інструкцією № 59. У разі відрядження за кордон підтвердні документи, що засвідчують вартість понесених за кордоном у зв’язку з таким відрядженням витрат, оформлюються згідно із законодавством відповідної держави.

Якщо під час службових відряджень відряджений працівник застосував платіжну картку чи її реквізити, вартість витрат засвідчується документом (випискою банку-емітента платіжної картки та/або відомостями з рахунку) в електронній або паперовій формі, що містить визначену законом інформацію про виконані платіжні операції.

Підтвердні документи можуть бути у паперовій та/або електронній формі.

Електронний документ, пред’явлений у візуальній формі відображення на папері, складений з дотриманням вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг, вважається підтвердним документом.

Відповідно до Закону України від 05 жовтня 2017 року № 2155-VIII «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» (далі – Закон № 2155) автентифікація – електронний процес, що дає змогу підтвердити електронну ідентифікацію фізичної, юридичної особи, інформаційної або інформаційно-комунікаційної системи та/або походження та цілісність електронних даних.

Враховуючи викладене вище, якщо підзвітна особа подає до Звіту розрахункові документи, які можуть бути автентифіковані за їх реквізитами або інформація про які зберігається на сервері ДПС, то підзвітна особа має право надавати візуалізовану версію таких документів, разом із Звітом, що по суті є наданням одного примірника оригіналу.

Водночас не вважається копією візуалізований розрахунковий документ, який був створений в електронному вигляді відповідно до вимог Закону № 2155 та засвідчений кваліфікованим електронним підписом.

При цьому, підзвітна особа не має права надавати до Звіту копію розрахункового документа.

Сектор інформаційної взаємодії

Головного управління ДПС у Тернопільській області

Коли фіскальний чек містить всі обов’язкові реквізити, однак порушена послідовність нумерації рядків, передбачена наказом МФУ від 21.01.2016 № 13

При встановленні в ході перевірки факту, зокрема, невидачі (в паперовому вигляді та/або електронній формі) відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції відповідно до ст. 17 Закону України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі – Закон № 265) за порушення вимог Закону № 265 до суб’єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних контролюючих органів застосовуються фінансові санкції.

При цьому, Кодексом про адміністративні правопорушення передбачена відповідальність за порушення правил торгівлі і надання послуг працівниками торгівлі, громадського харчування та сфери послуг, громадянами, які займаються підприємницькою діяльністю; порушення встановленого законом порядку проведення розрахунків у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.

Форма та зміст розрахункового документа встановлені Положенням про форму та зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 21.01.2016 № 13 (далі – Положення № 13).

Фіскальний касовий чек на товари (послуги) за формою № ФКЧ-1 наведений у додатку 1 до Положення № 13.

Обов’язкові реквізити фіскального касового чека визначені п. 2 розділу ІІ Положення № 13.      Установлені в Положенні № 13 вимоги до змісту розрахункових документів визначають обов’язкові реквізити розрахункових документів/електронних розрахункових документів. У разі відсутності в документі хоча б одного з обов’язкових реквізитів, а також недотримання сфери його призначення, такий документ не прийматиметься як розрахунковий (п. 3 розд. І Положення № 13).

Недотримання суб’єктом господарювання послідовності відображення обов’язкових реквізитів у паперових та/або електронних формах фіскальних касових чеків, хоча і призводить до порушення порядку проведення розрахунків, в частині недотримання вимог щодо форми розрахункових документів, за умови, що така зміна послідовності рядків не призводить до спотворення інформації про розрахунки та не змінює суті здійсненої операції, не передбачає застосування штрафних (фінансових) санкцій до такого суб’єкта господарювання.

Сектор інформаційної взаємодії

Головного управління ДПС у Тернопільській області

Чи має право ФОП – платник ЄП другої-третьої груп (крім е-резидентів) виготовляти та реалізовувати вироби з корисних копалин?

Відповідно до п.п. 5 п.п. 291.5.1 п. 291.5 ст. 291 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) не можуть бути платниками єдиного податку другої-третьої груп фізичні особи – підприємці, які здійснюють, видобуток, реалізацію корисних копалин, крім реалізації корисних копалин місцевого значення.

До переліку корисних копалин місцевого значення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 грудня 1994 року № 827 «Про затвердження переліків корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення», належать:

сировина для хімічних меліорантів ґрунтів (вапняк, гіпс, гажа, сапропель);

сировина для будівельного вапна та гіпсу (гіпс, вапняк, крейда);

сировина піщано-гравійна (пісок);

сировина цегельно-черепична (суглинок, супісок);

інші корисні копалини, що не включені до Переліку корисних копалин загальнодержавного значення.

Отже, фізична особа – підприємець – платник єдиного податку другої-третьої груп має право здійснювати реалізацію корисних копалин місцевого значення у вигляді сировини. А також виготовляти та реалізовувати вироби з корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення, з дотриманням вимог, встановлених ст. 291 ПКУ, а саме: у разі здійснення діяльності з виробництва, постачання, продажу (реалізації) ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння. Такі фізичні особи – підприємці належать виключно до третьої групи платників єдиного податку, якщо відповідають вимогам, встановленим для такої групи.

Сектор інформаційної взаємодії

Головного управління ДПС у Тернопільській області

Тернопільщина: 107 мільйонерів задекларували свої доходи за минулий рік

Станом на початок травня свій конституційний обов’язок щодо декларування неоподаткованих доходів виконали 6533 жителів Тернопільщини. Це на 1700 або ж на 26% декларантів більше, ніж торік. Із загальної кількості декларацій 3097 подано громадянами, які зобов’язані були задекларувати свої доходи, 3436 – громадянами, які  виявили бажання скористатись правом на податкову знижку.

Доходи в розмірі понад 1 млн грн протягом цьогорічної деклараційної кампанії задекларували 107 осіб. Варто відмітити, що це більш як удвічі більше, ніж торік, адже минулого року доходи у понад 1 млн грн задекларували 45 жителів області.

Загальна сума задекларованого цьогоріч мільйонерами доходу становить 622 млн гривень, основним джерелом доходів декларантів стала заробітна плата та отримання доходів з подарунків або спадщини.

Сектор інформаційної взаємодії

Головного управління ДПС у Тернопільській області

Підприємці Тернопільщини використовують у своїй роботі майже 17 тисяч РРО та ПРРО

Станом на початок травня на території Тернопільської області платниками податків зареєстровано 16815 реєстраторів розрахункових операцій.

Зокрема, класичних касових апаратів зареєстровано 4447 у 3478 суб’єктів господарювання. У січні-квітні цього року платники податків зареєстрували 275 РРО та скасували 377. 

Більшість представників бізнесу обирає для роботи зручні програмні РРО. Так, на території області станом на початок травня їх зареєстровано 12368 у 8986 суб’єктів господарювання. У січні-квітні платники податків зареєстрували 1435 ПРРО та скасували 755.

Принагідно нагадуємо, що згідно із Законом України №1017-ІХ від 01.12.2020 року, застосування РРО чи ПРРО при готівкових розрахунках з покупцями стало обов’язковим для усіх суб’єктів господарювання, окрім платників єдиного податку першої групи, з 1 січня 2022 року. А в рамках дії Закону України №3219 від 30.06.2023 року з 1 жовтня 2023 року відновлено застосування штрафних санкцій за порушення представниками бізнесу використання реєстраторів розрахункових операцій (РРО) та програмних реєстраторів розрахункових операцій (ПРРО).

Просимо представників бізнесу бути відповідальними перед державою та покупцями товарів/користувачами послуг, проводити усі готівкові розрахунки через РРО/ПРРО та видавати фіскальний чек.

Сектор інформаційної взаємодії

Головного управління ДПС у Тернопільській області

Чи включає ФОП на загальній системі оподаткування до складу витрат суму сплаченого нею роялті

Відповідно до п.п. 14.1.225 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) роялті – будь-який платіж, в тому числі платіж, що сплачується користувачем об’єктів авторського права і (або) суміжних прав на користь організацій колективного управління, відповідно до Закону України від 15 травня 2018 року № 2415-VIII «Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав», отриманий як винагорода за використання або за надання права на використання об’єкта права інтелектуальної власності, а саме на будь-які літературні твори, твори мистецтва або науки, включаючи комп’ютерні програми, інші записи на носіях інформації, відео- або аудіокасети, кінематографічні фільми або плівки для радіо- чи телевізійного мовлення, передачі (програми) організацій мовлення, інші аудіовізуальні твори, будь-які права, які охороняються патентом, будь-які зареєстровані торговельні марки (знаки на товари і послуги), права інтелектуальної власності на дизайн, секретне креслення, модель, формулу, процес, права інтелектуальної власності на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау).

Не вважаються роялті платежі, отримані:

як винагорода за використання комп’ютерної програми, якщо умови використання обмежені функціональним призначенням такої програми та її відтворення обмежене кількістю копій, необхідних для такого використання (використання «кінцевим споживачем»);

за придбання примірників (копій, екземплярів) об’єктів інтелектуальної власності, у тому числі в електронній формі, для використання за своїм функціональним призначенням для кінцевого споживання або для перепродажу такого примірника (копії, екземпляра);

за придбання речей (у тому числі носіїв інформації), в яких втілені або на яких містяться об’єкти права інтелектуальної власності, визначені в абзаці першому цього підпункту, у користування, володіння та/або розпорядження особи;

за передачу прав на об’єкти права інтелектуальної власності, якщо умови передачі прав на об’єкт права інтелектуальної власності надають право особі, яка отримує такі права, продати або здійснити відчуження в інший спосіб права інтелектуальної власності або оприлюднити (розголосити) секретні креслення, моделі, формули, процеси, права інтелектуальної власності на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау), крім випадків, коли таке оприлюднення (розголошення) є обов’язковим згідно із законодавством України;

за передачу права на розповсюдження примірників програмної продукції без права на їх відтворення або якщо їх відтворення обмежено використанням кінцевим споживачем.

Порядок оподаткування доходів фізичних осіб – підприємців визначений ст. 177 ПКУ.

Згідно з п. 177.2 ст. 177 ПКУ об’єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов’язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи – підприємця.     

Пунктом 177.4 ст. 177 ПКУ визначено перелік витрат, безпосередньо пов’язаних з отриманням доходів фізичною особою – підприємцем від провадження господарської діяльності на загальній системі оподаткування, який не містить витрат, понесених у зв’язку із сплатою роялті.

Тобто фізична особа – підприємець на загальній системі оподаткування не включає до складу витрат, безпосередньо пов’язаних з отриманням доходів, суму сплаченого нею роялті.

Сектор інформаційної взаємодії

Головного управління ДПС у Тернопільській області

Чи враховуються вимоги п. 77.2 ст. 77 Податкового кодексу України при формуванні на 2024 рік плану-графіка проведення документальних планових перевірок та внесенні змін до нього?

Статтею 77 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) встановлено порядок проведення документальних перевірок.

Згідно з абзацами першим-четвертим п. 77.2 ст. 77 ПКУ до плану-графіка проведення документальних планових перевірок відбираються платники податків, які мають ризик щодо несплати податків та зборів, невиконання іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи.

Періодичність проведення документальних планових перевірок платників податків визначається залежно від ступеня ризику в діяльності таких платників податків, який поділяється на високий, середній та незначний. Платники податків з незначним ступенем ризику включаються до плану-графіка не частіше, ніж раз на три календарних роки, середнім – не частіше ніж раз на два календарних роки, високим – не частіше одного разу на календарний рік.

Порядок формування, затвердження плану-графіка та внесення змін до нього, а також перелік ризиків та їх поділ за ступенями встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Внесення змін до плану-графіка проведення документальних планових перевірок на поточний рік допускається не частіше одного разу в першому та одного разу в другому кварталі такого року, крім випадків коли зміни пов’язані із змінами найменування платника податків, що вже був включений до плану-графіка, та/або виправлення технічних помилок.

Водночас Законом України від 09 листопада 2023 року № 3453-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо скасування мораторію на проведення податкових перевірок», який набрав чинності з 08.12.2023, п. 69 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ доповнено, зокрема, п.п. 69.35 прим. 2, яким установлені критерії, за якими платники податків включаються з 01.12.2023 по 31.12.2024 до плану-графіка проведення документальних планових перевірок, з урахуванням щомісячних коригувань.

Зокрема, при формуванні плану-графіка проведення документальних планових перевірок на 2024 рік враховуються показники позитивної динаміки:

рівнів сплати податку на прибуток та податку на додану вартість по відповідній галузі за дев’ять місяців 2023 року. Після настання граничних строків для подання річної звітності враховуються показники за 2023 рік. У разі якщо податковим (звітним) періодом для податку на прибуток платника податків є календарний рік, враховуються показники за попередній рік;

рівнів нарахування та/або виплати податковим агентом – юридичною особою доходів у вигляді заробітної плати за дев’ять місяців 2023 року. Після настання граничних строків для подання податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків – фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску за четвертий квартал 2023 року враховуються показники за чотири квартали 2023 року.

При цьому формування плану-графіка проведення документальних планових перевірок та внесення змін до нього здійснюються без урахування вимог, передбачених п. 77.2 ст. 77 ПКУ.

Сектор інформаційної взаємодії

Головного управління ДПС у Тернопільській області

Чи є платником рентної плати за спеціальне використання води фізособа – отримувач дозволу на спеціальне водокористування, яка не є суб’єктом господарювання

Згідно з частиною першою ст. 49 Водного кодексу України (далі – ВКУ) спеціальне водокористування є платним та здійснюється на підставі дозволу на спеціальне водокористування.

Для одержання дозволу на спеціальне водокористування юридична або фізична особа, фізична особа – підприємець звертається до органів, зазначених у частині другій ст. 49 ВКУ, із заявою, до якої додаються відповідні документи (частина шоста ст. 49 ВКУ).

Статтею 251 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) визначено склад рентної плати.

Згідно з п. 251.1ст. 251 ПКУ рентна плата складається, зокрема, з:

- рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин (п.п. 251.1.1 п. 251.1 ст. 251 ПКУ);

- рентної плати за спеціальне використання води (п.п. 251.1.4 п. 251.1 ст. 251 ПКУ).

Відповідно до п.п. 252.1.4 п. 252.1 ст. 252 ПКУ платниками рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин є землевласники та землекористувачі, крім суб’єктів підприємництва, які відповідно до законодавства відносяться до фермерських господарств, що провадять господарську діяльність з видобування підземних вод на підставі дозволів на спеціальне водокористування.

Пунктом 255.1 ст. 255 ПКУ встановлено, що платниками рентної плати за спеціальне використання води є:

первинні водокористувачі – суб’єкти господарювання незалежно від форми власності: юридичні особи, їх філії, відділення, представництва, інші відокремлені підрозділи без утворення юридичної особи, постійні представництва нерезидентів, а також фізичні особи – підприємці, які використовують та/або передають вторинним водокористувачам воду, отриману шляхом забору води з водних об’єктів;

суб’єкти господарювання незалежно від форми власності: юридичні особи, їх філії, відділення, представництва, інші відокремлені підрозділи без утворення юридичної особи, постійні представництва нерезидентів, а також фізичні особи – підприємці, які використовують воду для потреб гідроенергетики, водного транспорту і рибництва.

Базовий податковий (звітний) період для рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин та спеціальне використання води відповідно до п. 257.1 ст. 257 ПК дорівнює календарному кварталу.

Платник рентної плати до закінчення визначеного розд. II ПКУ граничного строку подання податкових декларацій за податковий (звітний) період, визначений ст. 257 ПКУ, подає до відповідного контролюючого органу за формою, встановленою у порядку, передбаченому ст. 46 ПКУ, податкову декларацію, яка містить, зокрема додатки:

з рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин – за місцезнаходженням ділянки надр, з якої видобуті корисні копалини, у разі розміщення такої ділянки надр у межах території України (п.п. 257.3.1 п. 257.3 ст. 257 ПКУ);

з рентної плати за спеціальне використання води – за місцем податкової реєстрації (п.п. 257.3.4 п. 257.3 ст. 257 ПКУ).

Форма податкової декларації з рентної плати затверджена наказом Міністерства фінансів України від 17.08.2015 № 719 (далі – Декларація).

Невід’ємною частиною Декларації є додатки. Відповідний тип додатка забезпечує обчислення податкового зобов’язання за відповідним видом об’єкта оподаткування. Зокрема:

розрахунок з рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин здійснюється у додатку 1 до Декларації (далі – Додаток 1);

розрахунок з рентної плати за спеціальне використання води здійснюється у додатку 5 до Декларації (далі – Додаток 5).

Враховуючи положення п. 255.1 ст. 255 ПКУ, фізична особа, яка не є суб’єктом господарювання та отримала дозвіл на спеціальне водокористування, не є платником рентної плати за спеціальне використання води та не подає Додаток 5 до Декларації.

Водночас така особа у разі видобування підземних вод відповідно до п.п. 252.1.4 п. 252.1 ст. 252 ПКУ є платником рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин та подає Декларацію разом з Додатком 1 до контролюючого органу за місцезнаходженням ділянки надр, з якої видобуті корисні копалини (підземні води).

Сектор інформаційної взаємодії

Головного управління ДПС у Тернопільській області

Яка відповідальність передбачена за здійснення розрахунків між резидентами та нерезидентами в межах торговельних операцій без участі банку?

Відповідно до пп. 28, 31 розд. ІV Положення про здійснення операцій із валютними цінностями, затвердженого постановою Правління Національного банку України (далі – НБУ) від 02 січня 2019 року № 2, розрахунки між резидентами і нерезидентами за поточними торговельними операціями здійснюються виключно через банки, крім випадків, передбачених частиною четвертою ст. 59 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3480-IV «Про ринки капіталу та організовані товарні ринки».

Також п. 16 Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затвердженого постановою Правління НБУ від 2 січня 2019 року № 5 (далі – Положення № 5) визначено, що розрахунки за зовнішньоекономічними операціями здійснюються виключно через рахунки в банках.

Згідно з частиною першою ст. 14 Закону України від 21 червня 2018 року № 2473-VIII «Про валюту і валютні операції» (далі – Закон № 2473) за порушення вимог валютного законодавства (крім порушення строків за операціями з експорту та імпорту товарів, відповідальність за яке встановлюється згідно з ст. 13 Закону № 2473) можуть бути застосовані, зокрема:

до юридичних осіб (крім уповноважених установ) – заходи впливу у вигляді штрафних санкцій;

до фізичних осіб, посадових осіб уповноважених установ, посадових осіб юридичних осіб – заходи впливу у вигляді штрафів, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення від 07 грудня 1984 року № 8073-X зі змінами та доповненнями (далі – КУпАП).

Відповідно до частини четвертої ст. 14 Закону № 2473 центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, має право адекватно вчиненому порушенню застосувати до юридичних осіб (крім уповноважених установ) захід впливу у вигляді штрафних санкцій у розмірі до 100 відс. суми операції, проведеної з порушенням валютного законодавства.

Згідно з ст. 162 прим. 1 КУпАП порушення порядку здійснення валютних операцій – тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб юридичних осіб (крім уповноважених установ), громадян – суб’єктів підприємницької діяльності від однієї тисячі до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Порядок застосування податковими органами заходів впливу у вигляді штрафних санкцій до юридичних осіб (крім уповноважених установ) за порушення вимог валютного законодавства затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 26 травня 2021 року № 524 (далі – Порядок № 524).

Пунктом 4 Порядку № 524 визначено, що податкові органи застосовують до юридичних осіб (крім уповноважених установ) заходи впливу у вигляді штрафних санкцій за кожний вид порушення вимог валютного законодавства, встановлених Законом № 2473 або визначених нормативно-правовими актами Національного банку, які прийняті відповідно до Закону № 2473, зокрема у Положенні № 5, а саме з питань проведення розрахунків на території України; проведення розрахунків за валютними операціями; торгівлі валютними цінностями та транскордонного переказу валютних цінностей; здійснення окремих операцій в іноземній валюті; здійснення валютних операцій в умовах запроваджених заходів захисту.

За допущення порушень, зазначених у п. 4 Порядку № 524, податкові органи застосовують штрафні санкції у розмірі 25 відс. суми операції, проведеної з порушенням валютного законодавства, перерахованої у національну валюту за офіційним курсом НБУ, встановленим на день здійснення такої операції, за кожен випадок порушення, встановленого в результаті перевірки.

Ті самі дії, вчинені повторно юридичною особою (крім уповноважених установ), до якої протягом року було застосовано штраф за таке порушення, тягнуть за собою накладення штрафу (штрафної санкції) у розмірі 50 відс. суми операції, проведеної з порушенням валютного законодавства, перерахованої у національну валюту за офіційним курсом НБУ, встановленим на день здійснення такої операції, за кожен випадок порушення, встановленого в результаті перевірки.

Крім того, порушення порядку здійснення валютних операцій тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб юридичних осіб (крім уповноважених установ), громадян – суб’єктів підприємницької діяльності від однієї тисячі до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Сектор інформаційної взаємодії

Головного управління ДПС у Тернопільській області

Нещодавно говорили телефоном про податкове законодавство 

На сьогодні важливо для суб’єкта господарювання бути поінформованим щодо податкового законодавства. Саме на цю тематику і відбулася «гаряча лінія», під час якої заступниця начальника Головного управління ДПС у Тернопільській області Марія Мельник відповіла на запитання платників податків.

Під час «гарячої лінії» багато запитань стосувалося порядку реєстрації платником єдиного податку, отримання реєстраційних та дозвільних документів, внесення змін в облікові дані ФОП. Спілкуючись з додзвонювачами, посадовиця звернула увагу на терміни подання заяви про застосування спрощеної системи оподаткування, проінформувала про обсяги річного доходу, які дають можливість суб’єктам господарювання перебувати на такій системі оподаткування у 2024 році, про розмір ставок єдиного податку та розмір єдиного внеску, які строки подання податкової звітності ФОП та строки сплати податкових зобов’язань. 

Зокрема, платники цікавилися, хто зобов’язаний вести облік доходів і витрат. Відповідаючи на запитання, Марія Мельник пояснила, що відповідно до п. 177.10 ст. 177 Податкового кодексу України фізичні особи – підприємці зобов’язані вести облік доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару. Облік доходів та витрат може вестися в паперовому та/або електронному вигляді. Фізичні особи – підприємці на загальній системі оподаткування зобов’язані вести облік доходів і витрат за Типовою формою, затвердженою Порядком № 261, яка не підлягає реєстрації у контролюючому органі. Платники єдиного податку першої і другої груп та платники єдиного податку третьої групи, які не є ПДВ, ведуть облік у довільній формі шляхом помісячного відображення отриманих доходів.

Запитували, де розміщені реквізити рахунків для сплати податків, зборів, єдиного внеску та інших платежів до бюджету. У відповідь Марія Мельник, зазначила, що своєчасне доведення платникам податків реквізитів рахунків для сплати податків, зборів та платежів, відкритих Державною казначейською службою України, відбувається шляхом їх розміщення в Центрах обслуговування платників податків, на офіційному вебпорталі відповідного територіального органу ДПС або на вебпорталі ДПС за посиланням: Головна/Рахунки для сплати платежів (https://tax.gov.ua/rahunki-dlya-splati-platejiv/).

Багатьох додзвонювачів цікавило, до якого контролюючого органу необхідно звертатись фізособам власникам декількох об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, розміщених в різних населених пунктах, для проведення звірки даних. Посадовиця зауважила, що мають право звернутися з письмовою заявою до контролюючого органу за своєю податковою адресою для проведення такої звірки даних.

Крім того, фізичні особи, з використанням кваліфікованого електронного підпису, мають можливість переглянути сформовані податкові повідомлення-рішення щодо сум нарахованих їм податкових зобов’язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в меню «ЕК для громадян»/розділ «Загальна інформація про платника»/вкладка «Повідомлення про обов’язок сплатити суму грошового зобов’язання (ППР)» приватної частини Електронного кабінету.

Під час годинного спілкування податківиця надала відповіді на питання, які цікавили платників податків, та звернула увагу додзвонювачів на широкий фунціонал Електронного кабінету платника, який дає можливість якісно, швидко та дистанційно спілкуватися з податковою службою, отримувати довідки та іншу необхідну для платників податків інформацію, а також порекомендувала використовувати мобільний застосунок «Моя податкова».

Додзвонювачі отримали фахові відповіді на всі запитання щодо заявленої тематики. 

Сектор інформаційної взаємодії

Головного управління ДПС у Тернопільській області

До бюджету Тернопільщини надійшло майже 190 млн грн земельної плати 

З початку року платники податків області забезпечили надходження земельного податку та оренди землі в сумі 189 млн 164,1 тис. гривень. Це перевищило надходження січня-квітня 2023 року на 30,3 млн грн або ж на 19 відсотків.

Більша частина цього платежу – внесок юридичних осіб. Адже вони перерахували у січні-квітні 160 млн 180,3 тис. грн плати за землю, що на 28,5 млн грн більше, ніж за чотири місяці минулого року.

Фізособи поповнили скарбниці місцевих громад, сплативши 28 млн 983,8 тис. грн плати за землю. 

Нагадаємо, надходження від земельної плати у повній сумі спрямовуються до місцевих бюджетів, тож є одним з важливих бюджетоформуючих платежів громад.

Сектор інформаційної взаємодії

Головного управління ДПС у Тернопільській області

Чи визначає ФОП – платник єдиного податку четвертої групи мінімальне податкове зобов’язання щодо земельної ділянки, віднесеної до с/г угідь, яку орендує, якщо така земельна ділянка не використовувалася в господарській діяльності?

Відповідно до п.п. 14.1.114 прим. 2 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) мінімальне податкове зобов’язання (далі – МПЗ) – мінімальна величина податкового зобов’язання із сплати податків, зборів, платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, пов’язаних з виробництвом та реалізацією власної сільськогосподарської продукції та/або з власністю та/або користуванням (орендою, суборендою, емфітевзисом, постійним користуванням) земельними ділянками, віднесеними до сільськогосподарських угідь, розрахована відповідно до ПКУ. Сума МПЗ, визначених щодо кожної із земельних ділянок, право користування якими належить одній, зокрема, фізичній особі – підприємцю, є загальним МПЗ.

Особливості визначення загального МПЗ платників єдиного податку встановлено ст. 297 прим. 1 ПКУ.

Згідно з абзацом першим п. 297 прим. 1.1 ст. 297 прим. 1 ПКУ визначено, що платники єдиного податку – власники, орендарі, користувачі на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) земельних ділянок, віднесених до сільськогосподарських угідь, а також голови сімейних фермерських господарств, у тому числі щодо земельних ділянок, що належать членам такого сімейного фермерського господарства та використовуються таким сімейним фермерським господарством, зобов’язані подавати додаток з розрахунком загального МПЗ у складі податкової декларації за податковий (звітний) рік.

Пунктом 38 прим. 1.4 ст. 38 прим. 1 ПКУ встановлено, що при переході права власності або права користування, у тому числі оренди, емфітевзису, суборенди, на земельну ділянку, віднесену до сільськогосподарських угідь, від одного власника, орендаря, користувача на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) до іншого власника, орендаря, користувача на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) протягом календарного року та за умови державної реєстрації такого права відповідно до законодавства, МПЗ щодо такої земельної ділянки визначається для попереднього власника, орендаря, користувача на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) за період з 01 січня такого календарного року до початку місяця, в якому припинилося право власності на таку земельну ділянку, або в якому така земельна ділянка передана в користування (оренду, суборенду, емфітевзис), а для нового власника, орендаря або користувача на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) – починаючи з місяця, в якому він набув право власності або право користування, у тому числі оренди, емфітевзису, суборенди на таку земельну ділянку, та враховується у складі загального МПЗ кожного з таких власників або користувачів.

При відсутності державної реєстрації переходу права власності або права користування, у тому числі оренди, емфітевзису, суборенди, на земельну ділянку, віднесену до сільськогосподарських угідь, від одного власника, орендаря, користувача на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) до іншого власника, орендаря, користувача на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) протягом календарного року МПЗ щодо такої земельної ділянки визначається для попереднього власника, орендаря, користувача на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) на загальних підставах за податковий (звітний) рік.

Відповідно до частини першої ст. 93 Земельного кодексу України (далі – ЗКУ) право оренди земельної ділянки – це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Частиною п’ятою ст. 6 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (ст. 125 ЗКУ).

Права власності, користування земельною ділянкою оформлюються відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (ст. 126 ЗКУ).

Отже, фізична особа – підприємець – платник єдиного податку четвертої групи, яка орендує земельну ділянку, віднесену до сільськогосподарських угідь, визначає МПЗ щодо такої земельної ділянки за період починаючи з 01 числа місяця, в якому вона набула права оренди земельною ділянкою на підставі реєстрації такого права в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, незалежно від того використовувалася чи ні така земельна ділянка у господарській діяльності.

Поряд з цим, абзацом сьомим п. 38 прим. 1.2 ст. 38 прим. 1 ПКУ передбачено, що МПЗ не визначається для земельних ділянок, земельних часток (паїв), за які не нараховувалися та не сплачувалися плата за землю або єдиний податок четвертої групи, що перебувають у консервації, або забруднені вибухонебезпечними предметами, або щодо яких прийнято рішення про надання податкових пільг зі сплати місцевих податків та/або зборів на підставі заяв платників податків про визнання земельних ділянок непридатними для використання у зв’язку з потенційною загрозою їх забруднення вибухонебезпечними предметами.

МПЗ для земельних ділянок, земельних часток (паїв), передбачених абзацом сьомим п. 38 прим. 1.2 ст. 38 прим. 1 ПКУ, не визначається за період, за який не визначається плата за землю або єдиний податок четвертої групи (абзац восьмий п. 38 прим. 1.2 ст. 38 прим. 1 ПКУ).

Крім того, відповідно до п.п. 69.15 п. 69 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ не нараховується та не сплачується загальне МПЗ за земельні ділянки, земельні частки (паї), що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України, зокрема, з 01 березня 2022 року до 31 грудня 2022 року – у частині земельних ділянок, земельних часток (паїв), що перебувають у власності чи користуванні юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців.

Сума МПЗ за земельні ділянки (земельні частки (паї), визначені п.п. 69.15 п. 69 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ, визначається пропорційно кількості місяців, коли такі земельні ділянки (земельні частки (паї) підлягали оподаткуванню платою за землю або єдиним податком четвертої групи.

Норми, визначені абзацами сьомим і восьмим п. 38 прим. 1.2 ст. 38 прим. 1 ПКУ, застосовуються до податкових (звітних) періодів починаючи з 01 січня 2023 року.

Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих росією затверджений наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309.

Сектор інформаційної взаємодії

Головного управління ДПС у Тернопільській області

Чи може суб’єкт господарювання зареєструвати та використовувати на одній господарській одиниці два ПРРО та себе вказати як касир?

Програмний реєстратор розрахункових операцій (далі – ПРРО) реєструється на окрему господарську одиницю, реквізити якої зазначаються у розрахунковому документі (чеку).

Касир, що здійснює розрахункові операції засобами таких ПРРО, має засвідчувати відкриття зміни, проведення розрахункової операції шляхом накладання на повідомлення про відкриття зміни, розрахунковий документ/Z-звіт свого електронного підпису або електронної печатки суб’єкта господарювання, на якого зареєстровано ПРРО (Повідомлення про надання інформації щодо кваліфікованого сертифіката відкритого ключа (для повідомлень щодо сертифікатів відкритих ключів, які застосовуються в ПРРО) за формою № 5-ПРРО (J/F1391802)).

Використовувати два ПРРО можна почергово тільки одним касиром.

Для одночасного використання двох ПРРО суб’єкту господарювання, у тому числі фізичній особі – підприємцю – платнику єдиного податку – касиру, необхідно реєструвати для кожної каси окремий ключ.

Сектор інформаційної взаємодії

Головного управління ДПС у Тернопільській області

Електронний документообіг при зміні облікових даних, у тому числі місцезнаходження (місця проживання), пов’язаного зі зміною адміністративного району, та отриманням нового кваліфікованого сертифіката відкритого ключа

Електронний документообіг між платником податків та контролюючим органом здійснюється відповідно до Податкового кодексу України (далі – ПКУ), законів України від 22 травня 2003 року № 851-IV «Про електронні документи та електронний документообіг» (далі – Закон № 851) та від 05 жовтня 2017 року № 2155-VIII «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» (далі – Закон № 2155) без укладення відповідного договору (абзац перший п. 42.6 ст. 42 ПКУ).

Платник податків стає суб’єктом електронного документообігу після надсилання до контролюючого органу першого будь-якого електронного документа у встановленому форматі з дотриманням вимог законів України № 851 та № 2155 (абзац третій п. 42.6 ст. 42 ПКУ).

Згідно з абзацами четвертим-дев’ятим п. 42.6 ст. 42 ПКУ електронний документообіг між платником податків та контролюючим органом припиняється виключно у випадках:

отримання інформації від кваліфікованого надавача електронних довірчих послуг про завершення строку чинності (або скасування) кваліфікованого сертифіката відкритого ключа керівника платника податків;

отримання інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань про зміну керівника платника податків;

отримання інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань про державну реєстрацію припинення юридичної особи;

наявності в Державному реєстрі фізичних осіб – платників податків інформації про припинення підприємницької діяльності фізичної особи – підприємця чи незалежної професійної діяльності фізичної особи;

наявності в Державному реєстрі фізичних осіб – платників податків інформації про закриття реєстраційного номера облікової картки платника податків у зв’язку зі смертю.

Відповідно до п. 3 розд. ІІІ Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 06.06.2017 № 557 (далі – Порядок № 557) для надання права підпису електронних документів іншим особам, яким делеговано право підпису, автор (платник) повідомляє про таких осіб контролюючий орган, на обліку в якому перебуває платник, шляхом направлення повідомлення про надання інформації щодо кваліфікованого або удосконаленого електронного підпису (далі – Повідомлення) в електронному вигляді за формою згідно з додатком 1 до Порядку № 557 (за кодом форми J(F) 1391104).

До Повідомлення вноситься інформація про підписувача (підписувачів), якому (яким) надається право підпису електронних документів. На сформоване Повідомлення першими накладаються кваліфіковані або удосконалені електронні підписи, що базуються на кваліфікованих сертифікатах електронних підписів усіх осіб, включених до Повідомлення, у порядку черговості їх внесення до Повідомлення, після них – кваліфікований або удосконалений електронний підпис керівника і останньою – кваліфікована електронна печатка (за наявності), що базується на кваліфікованому сертифікаті електронної печатки (п. 4 розд. ІІІ Порядку № 557).

При отриманні нового кваліфікованого сертифіката відкритого ключа (у зв’язку зі змінами облікових даних, у тому числі місцезнаходження (місця проживання)) для набуття статусу суб’єкта електронного документообігу, платник податків надсилає до контролюючого органу перший будь-який електронний документ у встановленому форматі з дотриманням вимог законів України № 851 та № 2155.

Водночас до завершення строку чинності (або скасування) кваліфікованого сертифіката відкритого ключа підписувача (керівника) платник податків, який є суб’єктом електронного документообігу, повідомляє контролюючий орган, в якому перебуває на обліку, про отримання нового кваліфікованого сертифіката відкритого ключа підписувача (керівника), шляхом направлення Повідомлення.

Сектор інформаційної взаємодії

Головного управління ДПС у Тернопільській області

Майже 100 млн грн податку на нерухоме майно надійшло до місцевих бюджетів Тернопільщини

З початку року власники нерухомості сплатили до місцевих бюджетів Тернопілля 98 млн 819,4 тис. грн податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Це на 10,7 млн грн більше, ніж у січні-квітні минулого року.

Основна сума сплаченого платежу припадає на власників нерухомості – юридичних осіб. Вони спрямували на розвиток територіальних громад краю майже 67,7 млн грн податку на нерухоме майно. 

Жителі області перерахували за нерухомість протягом чотирьох місяців цього року майже 31,2 млн грн цього платежу.

Нагадаємо, надходження від податку на нерухоме майно у повній сумі спрямовуються до місцевих бюджетів, тож є одним з важливих бюджетоформуючих платежів громад. Ставку податку на нерухомість встановлюється органами місцевого самоврядування залежно від типу об’єктів та їх місцезнаходження у відсотках до мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня звітного року, та не може перевищувати 1,5 відсотка за 1 квадратний метр.

Сектор інформаційної взаємодії

Головного управління ДПС у Тернопільській області

Чи мають голови сімейних фермерських господарств подавати у складі податкової декларації про майновий стан і доходи додаток МПЗ?

Відповідно до п. п. 14.1.114 прим. 2 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) мінімальне податкове зобов’язання – мінімальна величина податкового зобов’язання із сплати податків, зборів, платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, пов’язаних з виробництвом та реалізацією власної сільськогосподарської продукції та/або з власністю та/або користуванням (орендою, суборендою, емфітевзисом, постійним користуванням) земельними ділянками, віднесеними до сільськогосподарських угідь, розрахована відповідно до ПКУ.

Відповідно до п. 38 прим. 1.1.4 п. 38 прим. 1.1 ст. 38 прим.1 ПКУ мінімальне податкове зобов’язання визначається за період володіння (користування) земельною ділянкою, який припадає на відповідний податковий (звітний) рік.

Пунктом 177.14 ст. 177 ПКУ встановлено, що фізичні особи – підприємці – власники, орендарі, користувачі на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) земельних ділянок, віднесених до сільськогосподарських угідь, які здійснюють виробництво власної сільськогосподарської продукції, а також голови сімейних фермерських господарств, у тому числі щодо земельних ділянок, що належать членам такого сімейного фермерського господарства та використовуються таким сімейним фермерським господарством, зобов’язані подавати у складі річної податкової декларації про майновий стан і доходи додаток з розрахунком загального мінімального податкового зобов’язання.