Шумська громада: 5 років змін
Нещодавно у міського голови Володимира Плетюка відбулось інтерв’ю з редактором газети «Новини Шумщини» Аллою Омельчук на тему «Як жила Шумська громада протягом п’яти років».
«Щороку восени ми готуємо інтерв’ю з міським головою. Пора, коли можна щось підсумовувати, аналізувати, планувати. І сьогодні ми традицію не порушили. Отже, говоримо з Володимиром Плетюком про громаду, її надбання, втрати, розвиток,» – написала Алла Миколаївна у своїй статті.
- Володимире Євгеновичу, за п’ять років в українців, та й у шумчан зокрема, різне ставлення до реформи децентралізації. Чи була вона потрібною, якщо досі не можна навести ладу і скоординувати роботу державних інституцій та органів місцевого самоврядування?
- Однозначно, реформа потрібна. У тому вигляді, у якому опинилося місцеве самоврядування, воно не могло далі функціонувати. У більшості сільських рад ситуація перетворилася на проїдання бюджету – працюю, не працюю, а дотація буде. Вистачить на зарплату голові, секретарю та бухгалтеру, та й усе.
А ще суть місцевого самоврядування у тому, що мають керувати люди, громада, а не партії.
Реформа ж спонукала думати над тим, де знаходити додаткові джерела фінансування. Бо коли ми утворили громаду, то не просто розширили межі міської ради, а взяли на себе відповідальність за розвиток Шумської ОТГ, за те, щоб у кожному селі, яке доєдналося до Шумська, зробити якісь позитивні зрушення.
- Вам це вдалося?
- Буду відвертим. Багато чого ми реалізували, але й чимало планів залишилися не виконаними. Причини? Різні. І об’єктивні, і суб’єктивні. Спробую пояснити. Ми утворили громаду одні з перших. Зізнаюся, нелегко було працювати, не маючи досвіду такого управління. Тому самим довелося вчитися і починати цей шлях з чистого аркуша. У чомусь ми були успішними, ділилися набутим досвідом з іншими, у чомусь помилялися, і я цього не приховую, у чомусь набивали гулі, і старалися знову не наступати на ті самі граблі.
Та й нелегко за рік-два сформувати потужну команду, яка спрямує свої сили, розум та досвід на те, щоб працювати на громаду. Це був свого роду кастинг. Бо приходили різні люди. Одні показали себе креативними, ініціативними, розумними, інші – йшли, у комусь наша команда розчаровувалася. Але це процес. Свого роду, природній відбір. І це мав зрозуміти кожен, хто брався працювати в ОТГ. Бо інакше не можна рухатися вперед, не зрозумівши стратегічних цілей, які має втілювати кожен і усі разом.
- А фінансова складова? Як вона вплинула на роботу?
- Це питання – одне з найболючіших. Розумію, що об’єднаним громадам надали більше повноважень, і вони мають думати, як наповнювати свій бюджет. І хоча наша Шумська ОТГ не має таких виробничих потужностей, які б давали колосальні вливання у бюджет, ми все ж змогли зменшити рівень дотаційності з 80% (з урахуванням сіл, які увійшли у громаду) до 22%.
Працювали і далі працюємо над залученням інвестицій. Зараз це нелегко, особливо, коли під час карантину усе зупинилося, бізнес затих, і від цього постраждав бюджет.
Але хвилює інше – усе було б набагато простіше, якби держава так часто не змінювала правила гри. А то що виходить: тільки навчилися, проаналізували помилки, зробили висновки, намітили нові плани, як на державному рівні приймають нові рішення. І знову усе треба перелаштовувати.
Ось, для прикладу, передача на місця функцій з оплати праці непедагогічним працівникам та за енергоносії по закладах освіти. Це суттєві суми. Наприклад, за минулий рік ми витратили на таке близько 25 млн грн з міського бюджету (це, у середньому, мільйон гривень на кожну школу у селах громади). У всьому цивілізованому світі, освіту та медицину стовідсотково фінансує держава. А ці кошти можна було б спрямувати на ремонт комунальних доріг чи на благоустрій у населених пунктах громади. Спробуй поясни людям, що ці кошти довелося віддати на освіту чи медицину, тому не поремонтували у селі дороги чи не встановили майданчика. Але ж і потреби медицини – надзвичайно важливі, і ми це розуміємо, тому й виділяємо кошти.
З іншого боку – можна закрити малокомплектні школи і вивільнити кошти на розвиткові проєкти. Та чи погодяться на це самі селяни? Чи вдасться нам налагодити якісне довезення учнів до школи по тих дорогах, які є на даний час. Тому левова частка нашого бюджету іде на освіту. Правильно ми робимо чи ні, але діти – це наше завтра, і ми не збираємося на них економити. Ось і доводиться жертвувати іншими проєктами. Бо інвестувати у знання – це мудре рішення. Адже мине час, і у громаду повернуться працювати колишні учні, але вже у якості спеціалістів, керівників. Можливо, тоді їм вдасться реалізувати більше. Бо зміниться ситуація, і вони матимуть достатньо знань, щоб це робити.
- Скажіть, а Ви аналізували, що вклали в освіту за п’ять років? Я маю на увазі не зарплату та енергоносії, а реалізацію проєктів.
- Якщо завітати у будь-яку школу громади, то можна порівняти, що у них зроблено до децентралізації і що тепер. Це люди звикли часто нарікати – мовляв, нічого та громада нам не дала. Часто такі думки підігрівають некомпетентні дописи у соцмережах. А сірник тільки запали – від нього може розгорітися полум’я. Щастя, коли воно позитивне і «запалює» на добрі справи, але біда, коли цей безпідставний негатив ми переносимо у свої родини, в колективи. Для чого це? Можливо, комусь вигідно. Але точно не самим мешканцям громади.
Та давайте про освітні заклади. За п’ять років створено опорний заклад на базі Шумської ЗОШ І-ІІІ ст. – сама школа стала зовсім іншою, і кожен це може побачити, порівняти, якою вона була раніше, а що зроблено за ці роки. Добудовано дитячий садок у Рохманові; відкрито дошкільну групу в Угорську, здійснено капітальні ремонти закладів (вікна, двері, утеплення фасадів, дахи).
Створено інклюзивно-ресурсний центр у Шумську, де безкоштовно надаємо послуги понад 60 дітям та їхнім батькам; співфінансували придбання двох шкільних автобусів та закупівлю обладнання для початкових класів Нової української школи. А стадіони, спортивні та ігрові майданчики. Хіба це було раніше?
- А решта галузей мали фінансову підтримку? Бо ж, крім освіти, маємо й інші?
- Приміром, комунальна галузь. Зараз КП «Шумськкомунсервіс» обслуговує усі населені пункти громади: водопостачання, благоустрій, вивезення сміття, утримання доріг, які на його балансі. Протягом 2017-2019 років значно розширили парк комунальної техніки. Придбано підйомник, автогрейдер, екскаватор-навантажувач, сміттєвоз, розкидач дорожніх сумішей, прес для відходів. Але ж ми розуміємо, що комунальна служба має на цьому заробляти, тобто, база є. Тепер потрібні менеджерські рішення.
Впровадили послугу поводження з твердими побутовими відходами, а це -78 контейнерів для роздільного збору ТПВ; 2145 – індивідуальних, які роздали домогосподарствам безкоштовно.
Замінили та проклали 8,5 км труб водопроводу, встановили три нові башні Рожновського в Угорську, Тилявці, Жолобках. Реконструювали їх у Биківцях та Брикові. Освітлення у селах - і далі над цим працюємо, бо ще не всюди воно є, хоча раніше, до громади, у самому Шумську світилося кілька лампочок.
А створення Центру надання адміністративних послуг, про який стільки обговорень було. Мовляв, навіщо? Та лише протягом жовтня 2016-2019 років тут надали понад 37 тисяч адміністративних послуг. А коли з 1 січня 2021 року не буде Шумського району? Куди підуть люди? У ЦНАП. І добре, що його зробили. Та ще й за кошти різних донорів – європейці (датчани, норвежці, німці), японці, американці. Звісно, що й з міського бюджету виділяли, але основна сума – це іноземні капіталовкладення.
- За грантові кошти міська рада реалізувала кілька проєктів.
- Так, ще раз їх назву, нагадаю шумчанам, що за кошти програми «DOBRE» ми придбали УЗД-апарат для лікарні. Думаю, ніхто не скаже, що він був нам не потрібен.
А облаштування «Соснини»? Скільки років це питання порушували, але не було коштів, та й «Соснина» належала до Онишковецької сільської ради. А тут з’явився шанс. Чи мали б ми самі можливість таке зробити? А це - кошти американських платників податків, не громади. Чи треба було від них відмовитися? Крім того, перед тим здійснено роботи з поліпшення технічного стану парку «Соснина» за рахунок субвенції з державного бюджету.
Крім того, за цей проєкт ми взялися ще й тому, що це потрібно для людей. Чому шумчани мають кудись їздити, як можна відпочити тут. У нас є багато чудових місць, а ось сучасного комплексу, де можна відпочити, немає. Тому й облаштовуємо «Соснину».
Проєкт ще не завершено. Уже закуплено біотуалети. Так, сезон минув, але ж життя триває. Також уже придбано антивандальні грилі, будуть ще встановлені альтанки та будиночки.
Хочу зазначити, що це не під вибори, як дехто любить вважати. Закупівлі проводить програма «DOBRE», а не ми. Її керівники програми погоджують ці питання, бо це ж кошти їхніх платників податків.
Ще завдяки «DOBRE» ми встановили кілька спортмайданчиків, облаштували кабінет фізики у Шумському НВК, закупили для ЦНАПу установку для виготовлення біометричних паспортів; зробили сучасний зал засідань міської ради, який можна використовувати для проведення різних заходів.
Незабаром будуть нові дитячі майданчики у дитсадках Шумська, Рохманова, Боложівки.
А проєкт щодо поводження з твердими побутовими відходами? Чи ми теж могли без цього обійтися і не зрушити з мертвої точки навколо проблеми із сміттям. Перші і вагомі кроки зроблено. Працюємо і далі у цьому напрямку – над питанням сміттєзвалища та над тим, куди дівати побутові відходи.
Хіба це мало? Ні, але ж європейські чи американські донори не прийшли самі у громаду і не поклали на стіл гаманець з грішми. Цьому передувала велика та об’ємна робота. Це – і пошук пропозицій, і численні поїздки, до речі, не за кошти міського бюджету, а за рахунок тих же донорів. І семінари, і тренінги, де вчилися писати такі проєкти, грамотно подавати грантові заявки, обмін досвідом. Усе це разом дало результат. А наша активність сприяла тому, що Шумська ОТГ перемогла у конкурсі за ефективне збільшення балів Індексу спроможності місцевого самоврядування і додатково отримала 55 тис. дол.
- А чи змінилося саме суспільство? Я про те, чи стали активнішими самі мешканці Шумської ОТГ?
- Так, і суттєво. Люди почали більше брати участь у прийнятті важливих рішень, відповідати за власні дії. Багато добрих справ зроблено саме завдяки тому, що до справи взялися активні мешканці, і ця ініціатива згуртувала.
Як приклад, Бюджет участі, який прозоро показує, наскільки важливо бути єдиними, підтримувати один одного. Завдяки цьому, за три роки за кошти міського бюджету вдалося реалізувати 11 проєктів, які люди самі обрали.
А те, що Шумська громада отримала нагороди від іноземних інституцій: 2018р. – «Найкращий бюджет для громадян»; 2019р. – «Найкраще залучення громадян до бюджетного процесу в громаді» - свідчення того, що люди прокидаються зі сну і починають розуміти, що від них теж багато залежить.
Радію, що у нас активізували роботу громадські та молодіжні організації. Як приклад, співпраця ГО «ІнСорс» з програмою «DOBRE», створення творчої майстерні «ART-Box», молодіжна рада при міській раді; команда ASTRA з Шумського ліцею та інші.
А чого варті творчі успіхи наших дітей у Міжнародних та Всеукраїнських конкурсах. Звісно, що це, найперше, завдяки великим старанням дітей, викладачів та їхніх батьків. Але і громада надавала суттєву підтримку – і фінансову, і налагодження дружніх стосунків. Саме завдяки цьому наша талановита юнь могла показати себе на міжнародних сценах.
- Але ж і без проблем не буває.
- Звичайно, вони є, і суттєві. Найбільше від того, що не вистачає фінансування. Якби ми мали достатньо коштів, то хіба не поремонтували б дороги у селах та місті, чи не звели б нові об’єкти? Громада сама у цьому зацікавлена. Або уся ця ситуація з дорогами. Вони, переважно, не у нашій власності, а питають люди кого: міську раду.
То передайте уже ці дороги, разом з виділеним фінансуванням, громадам. Тоді будемо знати, що обіцяти людям. Так, це не вирішить проблему на 100%, ми не зробимо за рік усі дороги у громаді, але хоча б будемо знати, на що можемо розраховувати, самі плануватимемо ці роботи. Будемо радитися з людьми, де спершу зробити. А то часто міську раду не інформують про те, що будуть виконувати підрядні організації. А вплинути громада не може, бо це не її власність. Людям це важко пояснити, але так воно є. Доки тут не наведе ладу держава, толку не буде. Є інформація, що відповідний законопроєкт уже є. Далі буде видно.
Розумію, що людям уже допекли вибоїни на дорогах, бо часто і проїхати нема кудою. Але не ми власники, хоча постійно звертаємося до них, просимо, сперечаємося.
Та й якби тільки у Шумській громаді були погані дороги. Вони такі по всій Україні. І без державного фінансування проблеми не вирішити.
Якщо вам сьогодні хтось пообіцяє, що прийде і поремонтує усі дороги, зробить ремонти по закладах освіти, медицини і т.д., неправда.
Неможливо махнути чарівною паличкою і зробити усе за місяць. Так, у нас є добрі напрацювання, фундамент готовий – ми створювали його 5 років. І тепер можна реалізовувати проєкти. Можливо, у більших масштабах, як тепер. Але не все і не відразу.
- Як реагуєте на різні дописи у соцмережах, часто у них багато бруду? Особливо, тепер, перед виборами.
- Раніше реагував емоційніше. Зараз зрозумів просту істину – критика завжди буде, і це нормально, якщо вона здорова. Це навіть збадьорює і спонукає працювати краще. А якщо хтось таким чином збирається заробити собі політичні дивіденди, то, будь ласка. Видно, більше немає чим. А я не соромлюся дивитися людям у вічі. Бо думаю не про особисті рейтинги, а про те, щоб наша Шумська громада розвивалася.
Днями якраз на цю тему прочитав влучні слова Любомира Гузара: «Усе пусте, що там люди про тебе думають. Одні дивляться лагідним, добрим, зичливим оком. Другі - лукавим. Люди, які таким переймаються, дуже скоро з ума сходять. Найліпше сміятися з того. Бо нині кричать «осанна!», а завтра - «розіпни!». Своє робити і йти вперед». Які мудрі слова!
Для мене важлива не посада, а користь, яку я можу зробити. Так, за ці роки я помилявся, і не боюся цього. Але ж усі ми не ідеальні.
Старався завжди вислуховувати людей, їхні пропозиції. Так, не завжди встигав, не до кожного ще прийшов, бо громада - велика, а з 1 січня стане ще більшою, бо доєднаються ще чотири сільські ради. Маю налагоджені стосунки з партнерами громади.
Повірте, що успіх громади залежить не так від прізвища голови, хоча це теж важливо, а від того, щоб держава нарешті дала можливість працювати стабільно. Бо як залучити того ж інвестора, якщо постійно міняють правила гри?
І голови громад – це не місцеві князьки, як дехто вважає, а люди, які п’ять, хтось – менше, років тому взяли на себе велику відповідальність за створення ОТГ. У нелегких умовах. У ситуації нерозуміння. Під тиском обставин. Але ми змогли це зробити. І зможемо розвивати наші громади. Треба тільки підтримки, єдності, розуміння того, що працювати треба не для політичних зисків, а заради того, щоб наші громади стали для усіх комфортними, з доступним та якісним рівнем життя. Це нелегко, але можливо.
Текст Алли ОМЕЛЬЧУК, газета «Новини Шумщини»
