МИРОВА УГОДА ЯК ОДИН ЗІ СПОСОБІВ ВИРІШЕННЯ СПОРУ
В процесі розгляду цивільних справ сторони наділяються широкими процесуальними правами. Крім права позивача на відмову від позову та права відповідача визнати позов, сторони можуть укласти мирову угоду на будь-якій стадії цивільного процесу, що відображено у статті 206 Цивільного процесуального кодексу України.
Мирова угода сторін — це укладена сторонами угода, в силу якої позивач і відповідач шляхом взаємних поступок ліквідують цивільно-правовий спір, який виник між ними. Якщо у справі бере участь третя особа, що заявляє самостійні вимоги на предмет спору, мирова угода укладається за її участю.
Згідно статті 207 Цивільного процесуального кодексу України мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на підставі взаємних поступок і має стосуватися лише прав та обов’язків сторін. У мировій угоді сторони можуть вийти за межі предмета спору за умови, що мирова угода не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів третіх осіб.
Суд повинен сприяти сторонам у примиренні. Тому якщо спір може бути вирішено без втручання суду, суд повинен надати сторонам таку можливість. Для цього суд може відкласти судовий розгляд або оголосити перерву в межах загального строку розгляду справи. Сторони можуть укласти мирову угоду і повідомити про це суд, зробивши спільну письмову заяву, яка приєднується до справи, на будь-якій стадії судового процесу.
Мирова угода укладається з урахуванням загальних правил вчинення правочинів та характеру угоди, тобто в письмовій формі, і в ній доцільно зазначити: найменування документа "Мирова угода", місце та дата її укладення, найменування та місце знаходження сторін, їх представників, цивільну справу, за якою укладається мирова угода, конкретні умови мирової угоди, точний розмір грошових сум, що повинні бути виплачені за мировою угодою, строки виконання зобов'язань, підписи сторін.
До ухвалення судового рішення у зв’язку з укладенням сторонами мирової угоди суд роз’яснює сторонам наслідки такого рішення. Зокрема, про те, що у разі закриття провадження у справі (стаття 255 Цивільного процесуального кодексу України) повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається (стаття 256 Цивільного процесуального кодексу України). Крім того,суд перевіряє, чи не обмежені представники сторін вчинити відповідні дії. Укладена сторонами мирова угода затверджується ухвалою суду, в резолютивній частині якої зазначаються умови угоди. Затверджуючи мирову угоду, суд цією ж ухвалою одночасно закриває провадження у справі.
Але суд може постановити ухвалу про відмову у затвердженні мирової угоди і продовжити судовий розгляд, якщо: умови мирової угоди суперечать закону чи порушують права чи охоронювані законом інтереси інших осіб, є не виконуваними або одну із сторін мирової угоди представляє її законний представник, дії якого суперечать інтересам особи, яку він представляє.
Слід пам’ятати, що виконання мирової угоди здійснюється особами, які її уклали, в порядку і в строки, передбачені цією угодою, а ухвала про затвердження мирової угоди є виконавчим документом та має відповідати вимогам виконавчого документа, встановленим Законом України "Про виконавче провадження". Тому, у разі невиконання затвердженої судом мирової угоди ухвала суду про затвердження мирової угоди може бути подана для її примусового виконання в порядку, передбаченому законодавством для виконання судових рішень (стаття 208 Цивільного процесуального кодексу України).
