Безоплатна правова допомога інформує:
ПОРЯДОК ОТРИМАННЯ ПОДАТКОВОЇ ЗНИЖКИ НА НАВЧАННЯ
У 2016 році громадяни сплачували за своє навчання або навчання члена своєї сім'ї І-го ступеня споріднення і могли скористатися правом на податкову знижку. Членами сім’ї фізичної особи першого ступеня споріднення вважаються батьки, чоловік або дружина, діти, у тому числі усиновлені. Інші члени сім’ї фізичної особи вважаються такими, що мають другий ступінь споріднення. Разом з тим, починаючи з 2017 року для отримання податкової знижки у разі оплати вартості навчання членів сім'ї першого ступеня споріднення не обов'язково, щоб такий член сім'ї не одержував заробітну плату, тобто такий член сім'ї може бути працевлаштованим, отримувати зарплату, а особа, яка оплачує на його користь вартість навчання, може включити витрати до податкової знижки.
Порядок застосування податкової знижки визначений статтею 166 Податкового кодексу України. Тобто, можна повернути з бюджету суму витрачених коштів за навчання. Для отримання такої знижки необхідно протягом всього 2017 року, подати до ДПІ за місцем проживання річну податкову декларацію про майновий стан і доходи та пакет документів, що підтверджують суми коштів сплачених за навчання. До переліку таких документів входять:
- паспорт (оригінал, копія);
- ідентифікаційний номер (оригінал, копія);
- довідку з роботи про отриманий у минулому році дохід і сплачені податки (немає вимоги щодо форми довідки, головне, щоб було вказано загальний нарахований дохід за 2016 рік, єдиний соціальний внесок, податкова соціальна пільга у разі застосування, податок на доходи фізичних осіб);
- довідку про вартість навчання у звітному році (якщо не вказано у договорі);
- копію свідоцтва про народження дитини (для батьків студента), копію свідоцтва про одруження (для чоловіка чи дружини студента);
- оригінал та копію договору з навчальним закладом;
- довідку з навчального закладу про кількість навчальних місяців у звітному році (якщо неповний навчальний рік);
- довідку про термін навчання в навчальному закладі (якщо не вказано у договорі);
- оригінали та копії платіжних документів, що підтверджують сплату за навчання (сплачені у 2016 році).
Крім того, якщо платник податків, навчається в декількох навчальних закладах України, то він також має право скористатися податковою знижкою на навчання. Платники податків, які навчаються за кордоном, права на податкову знижку в частині витрат у вигляді суми коштів, сплачених на користь закордонних закладів освіти, не мають. Також, якщо студент протягом звітного року одержував доходи від виконання договорів цивільно-правового характеру, які не є трудовими договорами, то члени його сім’ї першого ступеня споріднення мають право на податкову знижку щодо сум, сплачених за навчання такого студента. Інтернатура є невід'ємною ланкою безперервного процесу підготовки у вищому медичному і фармацевтичному закладах освіти фахівців за напрямом професійного спрямування. Тож, суми коштів, сплачені платником податку на користь вищих медичних і фармацевтичних закладів освіти для компенсації вартості навчання такого платника податку, іншого члена його сім'ї першого ступеня споріднення, у інтернатурі, можуть прийматися у розрахунок податкової знижки такого платника податку за звітний рік.
Нарахування податкової знижки у зменшення оподатковуваного доходу платника податку на суму витрат, понесених за навчання за наслідками звітного податкового 2016 року розраховується наступним чином:
- визначається база оподаткування шляхом зменшення річної суми нарахованої заробітної плати на суму страхових внесків до Накопичувального фонду, а також на суму податкової соціальної пільги (далі – ПСП) за її наявності (інформацію щодо сум нарахованого загального річного оподатковуваного доходу, застосованих ПСП та утриманого податку на доходи фізичних осіб (далі – ПДФО) фізичні особи отримують у вигляді довідки про доходи від свого роботодавця);
- на підставі підтверджувальних документів визначається сума (вартість) витрат платника податку – резидента, дозволених до включення до податкової знижки, яка не повинна перевищувати для студентів, які навчаються на заочній, вечірній, дистанційній формі навчання – 23160 грн. (1930 грн. х 12 міс.), для денної форми навчання – 19300 грн. (1930 грн. х 10 міс.);
- розраховується сума ПДФО на яку зменшуються податкові зобов’язані у зв’язку з використанням права на податкову знижку. Із суми ПДФО утриманого (сплаченого) із заробітної плати за рік віднімаємо суму ПДФО, визначену як добуток бази оподаткування, зменшеної на суму понесених платником податку витрат на оплату за навчання, та ставки податку.
При цьому сума, що має бути повернута, зараховується на банківський рахунок платника податку, відкритий у будь-якому комерційному банку, або надсилається поштовим переказом на адресу, зазначену в податковій декларації про майновий стан і доходи протягом 60 календарних днів після надходження такої податкової декларації.
Але передбачені такі обмеження:
- послуги навчання повинні надаватися тільки вітчизняними закладами освіти (незалежно від форми власності);
- сума коштів не повинна перевищувати граничної величини в розрахунку на кожний повний або неповний місяць навчання (1,4 місячного прожиткового мінімуму для працездатної особи, установленого на 1 січня звітного року, з округленням до найближчих 10 грн) (пп. 166.3.3 ПКУ). У 2016 р. – це 1930,00 грн (1378,00 грн х 1,4). Витрати на навчання, що перевищують установлену межу, не включаються до складу податкової знижки;
- до податкової знижки входить тільки плата за професійно-технічну та вищу освіту. Тобто оплата додаткових послуг навчального закладу (наприклад, підготовчих курсів, додаткових освітніх курсів, додаткового навчання на військовій кафедрі) не враховується;
- до податкової знижки слід включати суму витрат (частину) у розрахунку за кожний повний або неповний місяць навчання звітного року (пп. 14.1.170 ПКУ). Тобто якщо оплата за I семестр, що складається з 6 місяців (4 місяці поточного (звітного) року та 2 місяці наступного за звітним року), здійснюється одним платіжним документом, до податкової знижки слід включати тільки витрати за 4 місяці навчання у звітному році. Решта суми, сплаченої згідно з платіжним документом (за 2 місяці семестру), може бути включена платником податків до податкової знижки при реалізації його права на знижку в наступному році разом із платою за II семестр і за частину наступного I семестру.
Крім того, до 01.01.2017 р. сума витрат, дозволена до включення до податкової знижки, не могла перевищувати суми місячного прожиткового мінімуму, діючого для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, помноженого на 1,4 та округленого до найближчих 10 грн. Починаючи з 2017 року всі обмеження щодо розміру витрат скасовано.
МАТЕРІАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ПРАЦІВНИКІВ ЗА ШКОДУ ЗАПОДІЯНУ НИМИ ПІДПРИЄМСТВУ, УСТАНОВІ, ОРГАНІЗАЦІЇ.
У статі 66 Конституції України визначено, що до обов’язків кожного громадянина відноситься відшкодування завданих збитків.
Стаття 130 КЗпП зазначає, що працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду заподіяну ними підприємству, установі, організації через порушення покладених на них трудових обов’язків.
Матеріальна відповідальність працівника – це вид відповідальності, який полягає в обов’язку працівника, відшкодувати в установленному законом порядку і розмірах шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації, де він працює, внаслідок невиконання чи неналежного виконання без поважних причин своїх трудових обов’язків.
Слід зауважити, що, матеріальна відповідальність відрізняється від майнової відповідальності, яка передбачається нормами цивільного права. Як відомо, у цивільному праві діє принцип повного відшкодування завданих збитків, що передбачає також відшкодування отриманих доходів та упущеної вигоди. У трудовому праві відшкодуванню підлягає лише пряма дійсна шкода і, як правило, в обмеженому розмірі. Матеріальна відповідальність у трудовому праві носить взаємний характер: працівників і власників підприємства. Доведення наявності підстави і умов матеріальної відповідальності працівника, згідно до статті 138 КЗпП лежить на власникові підприємства або уповноваженому ним органі. Причому, матеріальна відповідальність може бути покладена незалежно від притягнення працівника до дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності.
Крім того, матеріальна відповідальність сторін трудового договору виникає при заподіянні шкоди тільки у зв’язку з невиконанням або неналежним виконанням трудових обов’язків. Матеріальну відповідальність, як і іншу юридичну відповідальність, характеризує державний примус, і носить вона взаємний характер: працівників і власників підприємства. Як правило матеріальна відповідальність обмежується певною частиною заробітку працівника і не повинна перевищувати повного розміру шкоди, за винятком випадків передбачених законодавством.
Підставою виникнення матеріальної відповідальності є трудове майнове правопорушення, тобто винне порушення однією зі сторін трудового договору своїх обов’язків, що призвело до заподіяння майнової шкоди іншій стороні.
Умови матеріальної відповідальності :
наявність прямої дійсної шкоди, під якої розуміють втрату, погіршення або пониження цінності майна, необхідність для підприємства чи установи зробити витрати на відновлення, придбання майна або інших цінностей, зробити якісь інші зайві виплати;
протиправність дії або бездіяльність однієї зі сторін трудового договору (невиконання або неналежне виконання трудових обов’язків);
причинний зв’язок між протиправним порушенням трудового договору свого обов’язку і майновою шкодою, що наступила (тобто результат неминучого випливає із заподіяного особою діяння);
вина працівника, власника або уповноваженого ним органу, що являє собою відношення до заподіяної шкоди у формі умислу чи необережності.
Трудове законодавство передбачає два види матеріальної відповідальності працівників: обмежену і повну.
В Україні більш поширеною є обмежена відповідальність, яка полягає в обов’язку працівника, з вини якого було заподіяно шкоду, відшкодувати власнику пряму дійсну шкоду, але не більше його середнього місячного заробітку.
У відповідності до статті 133 КЗпП обмежену матеріальну відповідальність несуть:
1) працівники - за псування або знищення через недбалість матеріалів, продукції, інструментів, спеціального одягу та інших предметів, виданих підприємством працівнику у користування;
2) керівники підприємств і їхні заступники, керівники структурних підрозділів та їхні заступники при заподіянні шкоди підприємству зайвими грошовими виплатами, неправильною постановкою обліку і зберігання матеріальних цінностей або готівки, невжиттям необхідних заходів для запобігання простоїв, розкраданню і псуванню цінностей.
Повна матеріальна відповідальність, відповідно до статті 134 КЗпП, за шкоду заподіяну працівником, може наступити в таких випадках:
1) між працівником і підприємством укладено письмовий договір про повну матеріальну відповідальність;
2) майно та інші цінності одержані працівником під звіт за разовим дорученням або за іншим разовим дорученням;
3) шкода завдана діями працівника, які мають ознаку діянь, які переслідуються у кримінальному порядку;
4) шкода завдана діями працівника, який був у нетверезому стані;
5) шкода завдана нестачею, умисним знищенням або псуванням матеріалів, продукції, в тому числі при їх виготовленні;
6) відповідно до законодавства на працівника покладено матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству при виконанні трудових обов’язків;
7) шкоду завдано не при виконанні трудових обов’язків;
8) службова особа винна в незаконному звільнені або переведенні працівника на іншу роботу.
Відповідно до статті 135-2 КЗпП При спільному виконанні працівниками окремих видів робіт, пов’язаних із зберіганням, обробкою, продажем або застосуванням у процесі виробництва переданих їм цінностей, коли неможливо розмежувати матеріальну відповідальність кожного працівника, може запроваджуватися колективна (бригадна) матеріальна відповідальність. Колективна матеріальна відповідальність встановлюється власником за погодженням з профспілковим комітетом підприємства. Письмовий договір про колективну (бригадну) матеріальну відповідальність укладається між підприємством і всіма членами колективу (що досягли вісімнадцятирічного віку).
Не покладається матеріальна відповідальність на працівника за шкоду, яка відноситься до категорії нормального виробничого господарського ризику, а також за не одержані підприємством/ лише на працівників, що є посадовими особами/ і за шкоду, заподіяну працівником, що перебував у стані крайньої необхідності / стаття 130 КЗпП/
Таким чином працівник, який заподіяв шкоду, може добровільно покрити її повністю або частково. За згодою власника або уповноваженого ним органу працівник може передати для покриття заподіяної шкоди рівноцінне майно або поправити пошкоджене. Покриття шкоди працівниками в розмірі, що не перевищує середнього місячного заробітку, проводиться за розпорядженням власника, керівниками підприємств та їх заступниками - за розпорядженням вищестоящого в порядку підлеглості органу шляхом відрахування із заробітної плати працівника.
