Шумська міська рада - об'єднана територіальна громада

Тернопільська область, Кременецький район

лютий 2022

Дата: 02.02.2022 10:04
Кількість переглядів: 390

Відомості про нерухоме та рухоме майно у звітності підприємця

Відповідно до п. 177.5 ст. 177 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) фізичні особи – підприємці подають до контролюючого органу податкову декларацію про майновий стан і доходи (далі – податкова декларація) за місцем своєї податкової адреси за результатами календарного року у строки, встановлені ПКУ для річного звітного податкового періоду, в якій також зазначаються авансові платежі з податку на доходи фізичних осіб.

Фізичні особи – підприємці, які зареєстровані протягом року в установленому законом порядку, або переходять на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, або перейшли із спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, подають податкову декларацію про майновий стан і доходи (далі – податкова декларація) за результатами звітного року, в якому розпочата така діяльність або відбувся перехід на (перехід із) спрощену систему оподаткування, обліку та звітності.

Фізичні особи – підприємці подають річну податкову декларацію у строк, визначений п. п. 49.18.5 п. 49.18 ст. 49 ПКУ (протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року).

Відповідно до п. 177.11 ст. 177 ПКУ фізичні особи – підприємці у податковій декларації поряд з доходами від підприємницької діяльності мають зазначати інші доходи з джерел їх походження з України та іноземні доходи, а також відомості про суми єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, нарахованого на доходи від підприємницької діяльності в розмірах, визначених відповідно до закону.

Форма податкової декларації та Інструкція щодо заповнення податкової декларації про майновий стан і доходи (далі – Інструкція), затверджені наказом Міністерства фінансів України від 02.10.2015 № 859 «Про затвердження форми податкової декларації про майновий стан і доходи та Інструкції щодо заповнення податкової декларації про майновий стан і доходи» (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 17.12.2020 №783).

Відповідно до п. 8 розд. IІІ Інструкції у відомостях про власне майно та/або майно, яке надається в лізинг, оренду (суборенду, емфітевзис):

1) зазначаються відомості про нерухоме (рухоме) майно, що перебуває у власності платника податку станом на кінець звітного (податкового) року як на території України, так і за її межами, відповідно до категорії об’єкта нерухомого майна.

Кожній категорії об’єктів майна призначається окремий номер: 1 – земельні ділянки; 2 – житлові будинки; 3 – квартири; 4 – садові (дачні) будинки; 5 – гаражі; 6 – водойми; 7 – автомобілі легкові; 8 – автомобілі вантажні (спеціальні); 9 – водні транспортні засоби; 10 – повітряні судна; 11 – мотоцикли (мопеди); 12 – інше нерухоме (рухоме) майно;

2) кожний об’єкт майна відображається платником податку окремо із зазначенням у графі:

1 – коду рядка;

2 – номера категорії об’єктів;

3 – місцезнаходження об’єкта нерухомого майна (країна, адреса) або марки (моделі) рухомого майна;

4 – року набуття права власності/року випуску (для рухомого майна);

5 -– загальної площі нерухомого майна (значення вказується у квадратних метрах);

6 – значення власної частки в загальній площі нерухомого майна;

7 – відмітки про надання майна в лізинг, оренду (суборенду, емфітевзис), житловий найм (піднайм) (вказується позначкою «х»).

Таким чином, фізична особа – підприємець на загальній системі оподаткування повинна подавати за результатами календарного року податкову декларацію, в якій поряд з доходами від підприємницької діяльності мають зазначатися інші доходи з джерел їх походження з України та іноземні доходи, в тому числі відомості про нерухоме та рухоме майно.

 

Коефіцієнт рентабельності гірничого підприємства за ІV квартал 2021 року

Відповідно до п. 252.16 ст. 252 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) (у редакції, що діяла до 01 січня 2022 року) розрахункова вартість товарної продукції гірничого підприємства визначається за сумою витрат, обчислених згідно з пп. 252.11-252.15 ст. 252 ПКУ, та коефіцієнта рентабельності гірничого підприємства, що визначений у протоколах Державної комісії України по запасах корисних копалин.

У випадку порушення гірничими підприємствами строку регулярної повторної геолого-економічної оцінки запасів корисних копалин ділянки надр передбачено застосування коефіцієнта рентабельності гірничого підприємства, що дорівнює трикратному розміру облікової ставки Національного банку України (далі – облікова ставка).

У ІV кварталі 2021 року діяли 2 (дві) облікові ставки: 8,5 відс. та 9,0 відс., затверджені рішеннями Правління Національного банку України від 09.09.2021 №461-рш, від 21.10.2021 №517-рш, від 09.12.2021 №608-рш.

Тривалість дії облікової ставки: 8,5 відс. – 70 днів (01.10.2021-09.12.2021); 9,0 відс. – 22 дня (10.12.2021-31.12.2021).

Для обчислення податкових зобов’язань з рентної плати необхідно обчислити розмір середньозваженої облікової ставки за ІV квартал 2021 року, який відповідає 8,6 відс. ((8,5 відс. х 70 днів + 9,0 відс. х 22 дня)/92).

Таким чином, платники рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин, які порушили строк регулярної геолого-економічної оцінки запасів корисних копалин у межах ділянок надр, на які їм надано спеціальні дозволи на користування надрами, обчислюють податкові зобов’язання з рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин за ІV квартал 2021 року із застосуванням коефіцієнта рентабельності гірничого підприємства у розмірі 25,8 відс. – трикратному розмірі середньозваженої облікової ставки.

 

Податкова амністія: вартість земельної ділянки, яку необхідно зазначати

 

Відповідно до п. 1 підрозд. 9 прим. 4 розд. XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України (далі – ПКУ) одноразове (спеціальне) добровільне декларування – це особливий порядок добровільного декларування фізичною особою, визначеною пунктом 3 цього підрозділу, належних їй активів, розміщених на території України та/або за її межами, якщо такі активи фізичної особи були одержані (набуті) такою фізичною особою за рахунок доходів, що підлягали в момент їх нарахування (отримання) оподаткуванню в Україні та з яких не були сплачені або сплачені не в повному обсязі податки і збори відповідно до вимог законодавства з питань оподаткування та/або міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, та/або які не були задекларовані в порушення податкового та валютного законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом будь-якого з податкових періодів, що мали місце до 01 січня 2021 року.

Згідно з п. п. «б» п. 4 підрозд. 9 прим. 4 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ об’єктами одноразового (спеціального) добровільного декларування (далі – об’єкти декларування) можуть бути визначені підпунктами 14.1.280 і 14.1.281 п. 14.1 ст. 14 ПКУ активи фізичної особи, що належать декларанту на праві власності (в тому числі на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності) і знаходяться (зареєстровані, перебувають в обігу, є на обліку тощо) на території України та/або за її межами станом на дату подання одноразової (спеціальної) добровільної декларації, у тому числі, але не виключно нерухоме майно (земельні ділянки, об’єкти житлової і нежитлової нерухомості).

Пункт 7 підрозд. 9 прим. 4 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ визначає базу для нарахування збору з одноразового (спеціального) добровільного декларування виходячи із конкретних об’єктів декларування.

Згідно з п. 7.2 підрозд. 9 прим. 4 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ для об’єктів декларування, визначених, зокрема п.п. «б» п. 4 підрозд. 9 прим. 4 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ, база для нарахування збору з одноразового (спеціального) добровільного декларування визначається, зокрема, але не виключно, як:

витрати декларанта на придбання (набуття) об’єкта декларування;

вартість, що визначається на підставі оцінки майна та майнових прав, фінансових інструментів, інших активів. Оцінка щодо об’єкта декларування проводиться відповідно до законодавства країни, де знаходиться такий актив. Вартість активів, визначена в іноземній валюті, відображається в одноразовій (спеціальній) добровільній декларації у гривні за офіційним курсом національної валюти, встановленим Національним банком України станом на дату подання одноразової (спеціальної) добровільної декларації.

Декларант може додати до одноразової (спеціальної) добровільної декларації відповідні документи або належним чином засвідчені їх копії, що підтверджують вартість об’єктів декларування, які знаходяться (зареєстровані) на території України.

Декларант зобов’язаний документально підтвердити вартість об’єктів декларування шляхом додання до одноразової (спеціальної) добровільної декларації засвідчених належним чином копій документів, що підтверджують вартість об’єктів декларування, у разі якщо такі об’єкти знаходяться (зареєстровані) за межами України.

Слід зазначити, що правові засади проведення оцінки земель, професійної оціночної діяльності у сфері оцінки земель в Україні визначено Законом України від 11 грудня 2003 року № 1378-IV «Про оцінку земель» із змінами та доповненнями.

Враховуючи викладене, фізична особа – декларант, яка має у власності об’єкт нерухомого майна (земельну ділянку), придбаного за рахунок доходів з яких не були сплачені або сплачені не в повному обсязі податки, при поданні одноразової (спеціальної) добровільної декларації зазначає базу для нарахування збору з одноразового (спеціального) добровільного декларування, яка визначається, зокрема, але не виключно, як:

витрати декларанта на придбання (набуття) об’єкта декларування;

вартість, що визначається на підставі оцінки майна та майнових прав, фінансових інструментів, інших активів. Оцінка щодо об’єкта декларування проводиться відповідно до законодавства країни, де знаходиться такий актив.

Водночас декларант самостійно приймає рішення щодо визначення активів та інформації щодо них, що будуть зазначені ним у одноразовій (спеціальній) добровільній декларації.

 

Частина витрат за навчання в аспірантурі підлягає поверненню

Право платника податку на податкову знижку, підстави для її нарахування, перелік витрат, дозволених до включення до податкової знижки, обмеження права на її нарахування визначені ст. 166 Податкового кодексу України (далі – ПКУ).

Відповідно до п. п. 166.3.3 п. 166.3 ст. 166 ПКУ платник податку має право включити до податкової знижки фактично здійснені ним протягом звітного податкового року, визначеного з урахуванням положень п. 164.6 ст. 164 ПКУ, витрати у вигляді суми коштів, сплачених платником податку на користь вітчизняних закладів дошкільної, позашкільної, загальної середньої, професійної (професійно-технічної) та вищої освіти для компенсації вартості здобуття відповідної освіти таким платником податку та/або членом його сім’ї першого ступеня споріднення та/або особи, над якою встановлено опіку чи піклування, або яку влаштовано до прийомної сім’ї, дитячого будинку сімейного типу, якщо такого платника податку призначено відповідно опікуном, піклувальником, прийомним батьком, прийомною матір’ю, батьком-вихователем, матір’ю-вихователькою.

Основні правові, організаційні, фінансові засади функціонування системи вищої освіти встановлено Законом України від 01 липня 2014 року №1556-VII «Про вищу освіту» (далі – Закон №1556).

Згідно з пп. 1, 2 та 6 ст. 5 Закону №1556 підготовка фахівців з вищою освітою здійснюється за відповідними освітніми програмами на рівнях вищої освіти, до яких, зокрема, належить третій (освітньо-науковий/освітньо-творчий) рівень. При цьому здобуття вищої освіти на кожному рівні вищої освіти передбачає успішне виконання особою освітньої програми, що є підставою для присудження відповідного ступеня вищої освіти (доктора філософії/доктора мистецтва), який здобувається на третьому рівні вищої освіти на основі ступеня магістра під час навчання в аспірантурі/творчій аспірантурі.

Особи, які навчаються у закладах вищої освіти, є здобувачами вищої освіти, серед яких є аспірант – особа, зарахована до закладу вищої освіти (наукової установи) для здобуття ступеня доктора філософії/доктора мистецтва.

Враховуючи викладене, платник податку, який навчається в аспірантурі, є здобувачем вищої освіти і, відповідно, має право на податкову знижку за витратами, понесеними на користь закладу освіти за навчання в аспірантурі за кожний повний або неповний місяць навчання протягом звітного податкового року.

Підстави для нарахування податкової знижки із зазначенням конкретних сум відображаються платником податку у річній податковій декларації про майновий стан і доходи, яка подається по 31 грудня включно наступного за звітним податкового року.

 

Цікавились доходами та сплаченими внесками

Торік податківці отримали 73 інформаційних запити від осіб, які забажали скористатися своїми правами, відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації».

Переважна кількість запитувачів – це громадяни. Від них надійшло 62 запити. Ще 11 заяв надіслали представники юридичних осіб.

Більшість запитів надіслали засобами електронного зв’язку – 42 заяви. Поштою надійшло 24 запити, а 7 подані наручно.

Запитувачі у своїх заявах насамперед цікавилися інформацією щодо внесків до фондів, доходами та сплаченими сумами податків суб‘єктів господарювання. Їх турбували також питання сплати екологічного податку, акцизного податку, порядку розрахунку податку на майно, списання податкового боргу, необхідності подання дозвільних документів, щодо розрахунку плати за землю, а також розміром податкових надходжень до міського бюджету.

За результатами розгляду запитів, фахівці податкової служби краю задовольнили 30 запитів, на які надали вичерпні відповіді. Відмовили в отримання інформації 25 запитувачам, ще 17 – надали роз’яснення та перенаправили за належністю. Один лист залишили без розгляду на прохання самого адресата.

 

Юрособа проводить реорганізацію: зняття з обліку в контролюючому органі

 

Відповідно до п. 11.13 розд. XI Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 №1588 (далі – Порядок №1588), при прийнятті рішення про припинення юридичної особи в результаті злиття, приєднання, поділу, перетворення до завершення строку, визначеного для заявлення кредиторами своїх вимог (при наявності грошових зобов’язань та/або заборгованості зі сплати податків і зборів), а також у день отримання запиту від суб’єкта державної реєстрації контролюючий орган передає до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань:

за відсутності грошових зобов’язань та/або податкового боргу – відомості про відсутність заборгованості зі сплати податків і зборів за формою №30-ОПП (додаток 15 до Порядку №1588);

за наявності податкового боргу – відомості про узгодження плану реорганізації юридичної особи за формою №31-ОПП або відомості про наявність заборгованості зі сплати податків і зборів за формою №30-ОПП (додаток 16 до Порядку №1588) (якщо план реорганізації юридичною особою до контролюючого органу не подавався або не був узгоджений контролюючим органом).

Згідно з п. 11.14 розд. XI Порядку №1588 формування контролюючим органом відомостей про узгодження плану реорганізації юридичної особи, яка має податковий борг, здійснюється у такому порядку:

1) платник податків, який реорганізовується та має грошові зобов’язання та/або податковий борг, після оприлюднення повідомлення про реорганізацію подає до контролюючого органу за основним місцем обліку:

заяву про ліквідацію або реорганізацію платника податків за формою №8-ОПП (додаток 14 до Порядку №1588) (далі – заява за ф. №8-ОПП);

копію рішення про реорганізацію;

у довільній формі план реорганізації, в якому зазначається порядок розподілу грошових зобов’язань та/або податкового боргу між іншими платниками податків – правонаступниками із зазначенням видів податків, зборів, сум і часток податків, зборів, а також часток активів, що передаються правонаступникам, чи інших критеріїв, за якими визначені частки податків, зборів. План реорганізації має бути підписаний уповноваженими особами платника податків, який реорганізується, та уповноваженими особами платників податків – правонаступників. Підписи таких осіб засвідчуються в установленому законодавством порядку.

Контролюючий орган за основним місцем обліку платника податків у взаємодії з іншими контролюючими органами за основним місцем обліку правонаступників розглядає отримані документи у місячний строк від дня отримання заяви за ф. №8-ОПП. За результатами такого розгляду контролюючим органом приймається рішення про узгодження плану реорганізації або про відмову в узгодженні плану реорганізації, яке доводиться до відома платника податків;

2) врегулювання питань погашення грошових зобов’язань або податкового боргу у разі реорганізації здійснюється у порядку, визначеному ст. 98 глави 9 розд. II Податкового кодексу України (далі – ПКУ);

3) у разі отримання рішення про відмову в узгодженні плану реорганізації платник податків може погасити грошові зобов’язання та/або податковий борг або переглянути план реорганізації в частині розподілу податкових зобов’язань (боргу) правонаступнику (правонаступникам) та повторно звернутись до контролюючого органу за основним місцем обліку платника для його узгодження.

Відповідно до п. п. 1 п. 11.17 розд. XI Порядку №1588 підставою для зняття з обліку у контролюючих органах платників податків, державна реєстрація припинення яких здійснюється згідно із Законом України від 15 травня 2003 року №755 «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань» із змінами та доповненнями, є надходження відомостей про державну реєстрацію припинення юридичної особи. Дата зняття з обліку відповідає даті закриття останньої інтегрованої картки платника податків або даті отримання відомостей про припинення юридичної особи у разі, якщо на момент отримання таких відомостей були закриті всі інтегровані картки такого платника податків.

При припиненні платника податків – юридичної особи (шляхом ліквідації або реорганізації) врегулювання питань погашення грошових зобов’язань та/або податкового боргу такого платника здійснюється у порядку, визначеному ПКУ.

Підписуйтесь на Telegram-канал Державної податкової служби України https://t.me/tax_gov_ua

Спілкуйтеся з Податковою службою дистанційно за допомогою сервісу «InfoTAX»

Вимоги та заборони перебування на четвертій групі спрощеної системи оподаткування ФОП

Відповідно до п. п. «б» п. п. 4 п. 291.4 ст. 291 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) до платників єдиного податку четвертої групи належать фізичні особи – підприємці, які провадять діяльність виключно в межах фермерського господарства, зареєстрованого відповідно до Закону України від 19 червня 2003 року №973-IV «Про фермерське господарство», за умови виконання сукупності таких вимог:

здійснюють виключно вирощування, відгодовування сільськогосподарської продукції, збирання, вилов, переробку такої власновирощеної або відгодованої продукції та її продаж;

провадять господарську діяльність (крім постачання) за місцем податкової адреси;

не використовують працю найманих осіб;

членами фермерського господарства такої фізичної особи є лише члени її сім’ї у визначенні частини другої ст. 3 Сімейного кодексу України;

площа сільськогосподарських угідь та/або земель водного фонду у власності та/або користуванні членів фермерського господарства становить не менше 0,5 гектара, але не більше 20 гектарів сукупно.

Разом з цим встановлено, що не можуть бути платниками єдиного податку четвертої групи:

суб’єкти господарювання, у яких понад 50 відс. доходу, отриманого від продажу сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки, становить дохід від реалізації декоративних рослин (за винятком зрізаних квітів, вирощених на угіддях, які належать сільськогосподарському товаровиробнику на праві власності або надані йому в користування, та продуктів їх переробки), диких тварин і птахів, хутряних виробів і хутра (крім хутрової сировини);

суб’єкти господарювання, діяльність яких згідно з КВЕД-2010 відноситься до класів 01.47 (розведення свійської птиці), 01.49 (в частині розведення та вирощування перепелів і страусів) та 10.12 (виробництво м’яса свійської птиці);

суб’єкти господарювання, що провадять діяльність з виробництва підакцизних товарів, крім виноматеріалів виноградних (коди згідно з УКТ ЗЕД 2204 29-2204 30), вироблених на підприємствах первинного виноробства для підприємств вторинного виноробства, які використовують такі виноматеріали для виробництва готової продукції, вин виноградних, вин плодово-ягідних та/або напоїв медових, вироблених та розлитих у споживчу тару малими виробництвами виноробної продукції з виноматеріалів виключно власного виробництва (не придбаних), отриманих шляхом переробки плодів, ягід, винограду, меду власного виробництва, а також крім електричної енергії, виробленої кваліфікованими когенераційними установками та/або з відновлюваних джерел енергії (за умови, що дохід від реалізації такої енергії не перевищує 25 відс. доходу від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) такого суб’єкта господарювання);

суб’єкт господарювання, який станом на 01 січня базового (звітного) року має податковий борг, за винятком безнадійного податкового боргу, який виник внаслідок дії обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин).

Підписуйтесь на Telegram-канал Державної податкової служби України https://t.me/tax_gov_ua

Спілкуйтеся з Податковою службою дистанційно за допомогою сервісу «InfoTAX»

 

Відповідальність за неподання звітності через дротові або бездротові канали зв’язку

 

Згідно з абзацом першим п. 7 ст. 3 Закону України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі – Закон №265) суб’єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу, зобов’язані подавати до контролюючих органів звітність, пов’язану із застосуванням реєстратора розрахункових операцій (далі – РРО) та розрахункових книжок (далі – РК), не пізніше 15 числа наступного за звітним місяця, якщо п. 7 ст. 3 Закону №265 не передбачено подання інформації по дротових або бездротових каналах зв’язку.

Суб’єкти господарювання, які використовують РРО (крім електронних таксометрів, автоматів з продажу товарів (послуг) та РРО, що застосовуються для обліку та реєстрації операцій з торгівлі валютними цінностями в готівковій формі), повинні подавати до контролюючих органів по дротових або бездротових каналах зв’язку електронні копії розрахункових документів і фіскальних звітних чеків, які містяться на контрольній стрічці в пам’яті РРО або в пам’яті модемів, які до них приєднані.

Суб’єкти господарювання, які використовують такі РРО, як електронні таксометри, автомати з продажу товарів (послуг) та РРО, що застосовуються для обліку та реєстрації операцій з торгівлі валютними цінностями в готівковій формі, повинні подавати до контролюючих органів по дротових або бездротових каналах зв’язку інформацію про обсяг розрахункових операцій, виконаних у готівковій та/або безготівковій формі, або про обсяг операцій з торгівлі валютними цінностями в готівковій формі, яка міститься в фіскальній пам’яті зазначених РРО.

Абзацами четвертим та п’ятим п. 7 ст. 3 Закону № 265 передбачено, що суб’єкти господарювання, які використовують програмні РРО (далі – ПРРО), повинні передавати до контролюючих органів по дротових або бездротових каналах зв’язку інформацію у формі електронних копій розрахункових документів, електронних фіскальних звітів, електронних фіскальних звітних чеків та іншу інформацію, необхідну для обліку роботи ПРРО фіскальним сервером контролюючого органу, яка створюється засобами таких ПРРО.

ПРРО та фіскальний сервер контролюючого органу повинні забезпечувати можливість одержання в автоматичному режимі даних про електронні розрахункові документи від фіскального сервера контролюючого органу, необхідних для формування засобами ПРРО та передачі до фіскального сервера контролюючого органу фіскальних звітів та електронних фіскальних звітних чеків за відповідний період.

Порядок передачі інформації від РРО та ПРРО до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, по дротових або бездротових каналах зв’язку встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, на базі технології, розробленої Національним банком України, або з використанням кваліфікованого електронного підпису, кваліфікованої електронної позначки часу з дотриманням вимог Закону України «Про електронні довірчі послуги» та/або інших дозволених в Україні засобів захисту інформації, передбачених законодавством. При цьому застосування удосконаленого електронного підпису та/або удосконаленої електронної печатки є достатнім для застосування в ПРРО.

Відповідно до п. 10 ст. 17 Закону №265 за порушення вимог Закону №265 до суб’єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних контролюючих органів застосовуються фінансові санкції, зокрема, тридцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян – при неподанні до контролюючих органів звітності, пов’язаної із застосуванням РРО, РК та копій розрахункових документів і фіскальних звітних чеків з РРО через дротові або бездротові канали зв’язку в разі обов’язковості її подання.

Таким чином, у разі виявлення під час проведення перевірки неподання інформації через дротові або бездротові канали зв’язку до суб’єкта господарювання застосовується штрафна санкція у розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання.

Крім того, зазначене порушення, вчинене особами, які здійснюють розрахункові операції, і посадовими особами відповідно до ст. 155 прим. 1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП), – тягне за собою накладення штрафу на осіб, які здійснюють розрахункові операції, від двох до п’яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб – від п’яти до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Дії, передбачені частиною першою ст. 155 прим. 1 КУпАП, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за такі ж порушення, – тягнуть за собою накладення штрафу на осіб, які здійснюють розрахункові операції, від п’яти до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб – від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

 

 

На Тернопільщині виплатили 56,8 млн грн зарплатного боргу

 

Упродовж минулого року 156 підприємств Тернопільщини виплатили своїм працівникам 56,8 млн грн заборгованої зарплати. Цього вдалося досягти фахівцям Головного управління ДПС у Тернопільської області після індивідувальних роз’яснювальних заходів із керівниками таких установ та організацій. При цьому додаткові надходження з податку на доходи фізичних осіб склали 9,7 млн грн, а з єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування  – 13,9 млн гривень.

Торік податківці спільно з органами місцевої влади на засіданнях відповідних комісій заслухали керівників 11 підприємств, які допустили заборгованість із виплати заробітної плати, податку на доходи фізичних осіб та єдиного соціального внеску.  Після обговорення 10 суб’єктів господарювання ліквідували 5,7 млн грн зарплатної заборгованості та перерахували до бюджетів понад мільйон гривень податку на доходи фізичних осіб і 510,9 тис. грн єдиного внеску.

На засіданнях комісій заслухали також керівників 113 підприємств  та організацій, на яких заробітна плата виплачувалась у мінімальному чи нижче за мінімальний розмір. Відтак 109 із цих організацій підвищили рівень виплати заробітної плати. Тож до бюджету надійшло 3,6 млн грн податку на доходи фізичних осіб та 4,2 млн грн єдиного внеску.

Податківці обговорили необхідність дотримання законодавства про оплату праці із 785 суб’єктами господарювання краю. У результаті – 729 підприємств підвищили рівень виплати заробітної плати. Тож до бюджетів додатково надійшло 15,9 млн грн податку на доходи фізичних осіб та 17,4 млн грн єдиного внеску.

Завдяки активізації роз’яснювальної роботи щодо необхідності оформлення трудових відносин із найманими працівниками у грудні роботодавці офіційно працевлаштували 3540 працівників.

 

Земельна звітність: оригінал чи копія витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки

 

Згідно з частиною другою ст. 20 Закону України від 11 грудня 2003 року №1378-IV «Про оцінку земель» (далі – Закон №1378) дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається органами, що здійснюють ведення Державного земельного кадастру (частина третя ст. 23 Закону №1378).

Форма податкової декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) затверджена наказом Міністерства фінансів України від 16.06.2015 №560 (в редакції наказу Міністерства фінансів України від 23.01.2017 №9) (далі – Декларація).

Відповідно до п. 286.2 ст. 286 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) при поданні першої Декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, а надалі такий витяг подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

При цьому норми ПКУ не обумовлюють обов’язкового подання оригіналу витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки разом з поданням податкової декларації з плати за землю.

Отже, при поданні першої Декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею, за вибором платника податку, може бути подано як оригінал витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, так і його копія (надалі такий витяг подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі).

Випадки подання уточнюючої одноразової (спеціальної) добровільної декларації

Відповідно до п. 15 підрозд. 9 прим. 4 розд. XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України (далі – ПКУ) одноразова (спеціальна) добровільна декларація (далі – Декларація) підлягає перевірці у спеціальному порядку.

Уточнююча Декларація подається декларантом:

у разі виявлення контролюючим органом, за результатами камеральної перевірки арифметичних та логічних помилок у відповідній Декларації, що не призвели до недоплати суми збору з одноразового (спеціального) добровільного декларування;

у разі виявлення контролюючим органом, за результатами камеральної перевірки відповідної Декларації арифметичної помилки, що призвела до недоплати суми збору з одноразового (спеціального) добровільного декларування;

у разі виявлення контролюючим органом, за результатами камеральної перевірки відповідної Декларації арифметичної помилки, що призвела до переплати суми збору з одноразового (спеціального) добровільного декларування;

після подання Декларації з урахуванням положень абзацу першого п. 9 підрозд. 9 прим. 4 розд. XX ПКУ та протягом періоду одноразового (спеціального) добровільного декларування декларант може одноразово скористатися правом додаткового розміщення коштів у національній та/або іноземній валюті у готівковій формі та/або банківських металах на спеціальному рахунку.

При цьому, згідно з абзацом першим п. 9 підрозд. 9 прим. 4 розд. XX ПКУ для цілей одноразового (спеціального) добровільного декларування декларант має розмістити кошти в національній та іноземній валютах у готівковій формі та/або банківських металах на поточних рахунках із спеціальним режимом використання в банках України до подання Декларації;

після завершення періоду проведення одноразового (спеціального) добровільного декларування платник податків має право подати уточнюючий розрахунок до раніше поданої Декларації виключно у випадках, передбачених підрозд. 9 прим. 4 розд. XX ПКУ;

При цьому, в даному випадку уточнююча Декларація подається декларантом за умови подання ним звітної (нової звітної) Декларації до строку закінчення зазначеного декларування та отримання за результатами проведеної камеральної перевірки повідомлення.

Уточнююча Декларація подається протягом 20 календарних днів з дня отримання такого повідомлення.

 

#запитуєте_відповідаємо

Чи треба при продажу у кіосках газет, журналів, листівок, конвертів, знаків поштової оплати застосовувати РРО?

Відповідно до п. 10 ст. 9 Закону України від 06 липня 1995 року №265/95- ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» суб’єкти господарювання мають право не застосовувати реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки, зокрема, при продажу у кіосках, з лотків та розносок газет, журналів та інших видань, листівок, конвертів, знаків поштової оплати, якщо питома вага такої продукції становить понад 50 відс. загального товарообігу, за відсутності продажу алкогольних напоїв, підакцизних непродовольчих товарів та технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, лікарських засобів, виробів медичного призначення.

Тернопільщина: стан надходжень у січні

 

До Зведеного бюджету України платники податків Тернопільщини спрямували 762,9 млн грн податкових платежів у січні 2022 року.

Найбільше надійшло коштів зі сплати податку на доходи з фізичних осіб, податку на прибуток підприємств та акцизного податку. Так, надійшло 379,9 млн грн податку на доходи включно з військовим збором, що на 59,9 млн грн більше, ніж у січні 2021 року. Підприємства перерахували 7,3 млн грн податку на прибуток, а це плюс 1,4 млн грн до минулого року. Виробники підакцизної продукції спрямували 2,3 млн грн акцизного податку, що на 300 тис. грн більше, ніж торік.

Місцеві бюджети за січень цього року отримали 448,2 млн грн податкових платежів. Приріст надходжень до січня 2021 року склав 93,1 млн гривень.

 

 

Визначаємо загальне мінімальне податкове зобовязання платників податку на прибутоквласників, орендарів, користувачів на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) земельних ділянок, віднесених до сільськогосподарських угідь

 

Відповідно до п.п. 14.1.114 прим. 2 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) мінімальне податкове зобов’язання – мінімальна величина податкового зобов’язання із сплати податків, зборів, платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, пов’язаних з виробництвом та реалізацією власної сільськогосподарської продукції та/або з власністю та/або користуванням (орендою, суборендою, емфітевзисом, постійним користуванням) земельними ділянками, віднесеними до сільськогосподарських угідь, розрахована відповідно до ПКУ. Сума мінімальних податкових зобов’язань, визначених щодо кожної із земельних ділянок, право користування якими належить одній юридичній або фізичній особі, у тому числі фізичній особі – підприємцю, є загальним мінімальним податковим зобов’язанням.

Особливості визначення загального мінімального податкового зобов’язання платників податку на прибуток – власників, орендарів, користувачів на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) земельних ділянок, віднесених до сільськогосподарських угідь, встановлено п. 141.9 ст. 141 ПКУ.

Підпунктом 141.9.1 п. 141.9 ст. 141 ПКУ визначено, що платник податку зобов’язаний у складі податкової декларації за податковий (звітний) рік подавати додаток з розрахунком загального мінімального податкового зобов’язання.

У такому додатку, зокрема, зазначаються:

кадастрові номери земельних ділянок, для яких визначається мінімальне податкове зобов’язання, їх нормативна грошова оцінка та площа;

сума загального мінімального податкового зобов’язання, сума мінімального податкового зобов’язання щодо кожної земельної ділянки окремо;

загальна сума сплачених платником податку податків, зборів, платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, пов’язаних з виробництвом та реалізацією власної сільськогосподарської продукції та/або з власністю та/або користуванням (орендою, суборендою, емфітевзисом, постійним користуванням) земельними ділянками, віднесеними до сільськогосподарських угідь, та визначених відповідно до п.п. 141.9.2 або 141.9.3 п. 141.9 ст. 141 ПКУ витрат на оренду земельних ділянок (далі – загальна сума сплачених податків, зборів, платежів та витрат на оренду земельних ділянок) протягом податкового (звітного) року;

різниця між сумою загального мінімального податкового зобов’язання та загальною сумою сплачених податків, зборів, платежів та витрат на оренду земельних ділянок.

Згідно з п.п. 141.9.2 п. 141.9 ст. 141 ПКУ для платника податку, у якого частка сільськогосподарського товаровиробництва за податковий (звітний) рік, розрахована відповідно до п.п. 14.1.262 п. 14.1 ст. 14 ПКУ, дорівнює або перевищує 75 відс., різниця між сумою загального мінімального податкового зобов’язання та загальною сумою сплачених податків, зборів, платежів та витрат на оренду земельних ділянок обчислюється шляхом віднімання від загального мінімального податкового зобов’язання загальної суми сплачених протягом податкового (звітного) року податків, зборів, платежів та витрат на оренду земельних ділянок.

До суми сплачених податків, зборів, платежів та витрат на оренду земельних ділянок відносяться:

податок на прибуток підприємств;

податок на доходи фізичних осіб та військовий збір з доходів фізичних осіб, які перебувають з платником податку у трудових або цивільно-правових відносинах (крім доходів, які сплачені за придбання товарів у фізичних осіб), з доходів за договорами оренди, суборенди, емфітевзису земельних ділянок сільськогосподарського призначення;

єдиний податок (у разі переходу у податковому (звітному) році із спрощеної системи оподаткування на загальну);

земельний податок за земельні ділянки, віднесені до сільськогосподарських угідь;

рентна плата за спеціальне використання води;

20 відс. витрат на сплату орендної плати за віднесені до сільськогосподарських угідь земельні ділянки, орендодавцями яких є юридичні особи, та/або які перебувають у державній чи комунальній власності.

У сумі сплачених податків, зборів, платежів та витрат на оренду земельних ділянок не враховуються помилково та/або надміру сплачені у податковому (звітному) році суми податків, зборів, платежів.

Підпунктом 141.9.3 п. 141.9 ст. 141 ПКУ визначено, що для платника податків, у якого частка сільськогосподарського товаровиробництва за податковий (звітний) рік, розрахована відповідно до п.п. 14.1.262 п. 14.1 ст. 14 ПКУ, становить менше 75 відс., різниця між сумою загального мінімального податкового зобов’язання та загальною сумою сплачених податків, зборів, платежів та витрат на оренду земельних ділянок обчислюється шляхом віднімання від загального мінімального податкового зобов’язання загальної суми сплачених протягом податкового (звітного) року податків, зборів, платежів та витрат на оренду земельних ділянок.

До суми сплачених податків, зборів, платежів та витрат на оренду земельних ділянок відносяться:

податок на прибуток підприємств у розмірі, пропорційному частці сільськогосподарського товаровиробництва такого платника за податковий (звітний) рік, розрахованій відповідно до п.п. 14.1.262 п. 14.1 ст. 14 ПКУ;

податок на доходи фізичних осіб та військовий збір з доходів фізичних осіб, які перебувають з платником податку у трудових або цивільно-правових відносинах (крім доходів, які сплачені за придбання товарів у фізичних осіб), у розмірі, пропорційному частці сільськогосподарського товаровиробництва такого платника за податковий (звітний) рік, розрахованій відповідно до п.п. 14.1.262 п. 14.1 ст. 14 ПКУ;

податок на доходи фізичних осіб та військовий збір з доходів фізичних осіб за договорами оренди, суборенди, емфітевзису земельних ділянок, віднесених до сільськогосподарських угідь;

єдиний податок платника єдиного податку четвертої групи (у разі переходу у податковому (звітному) році із спрощеної системи оподаткування на загальну);

єдиний податок платника єдиного податку третьої групи (у разі переходу у податковому (звітному) році із спрощеної системи оподаткування на загальну) у розмірі, пропорційному частці сільськогосподарського товаровиробництва такого платника за податковий (звітний) рік, розрахованій відповідно до п.п. 14.1.262 п. 14.1 ст. 14 ПКУ;

земельний податок за земельні ділянки, віднесені до сільськогосподарських угідь;

рентна плата за спеціальне використання води у розмірі, пропорційному частці сільськогосподарського товаровиробництва такого платника за податковий (звітний) рік, розрахованій відповідно до п.п. 14.1.262 п. 14.1 ст. 14 ПКУ;

20 відс. витрат на сплату орендної плати за віднесені до сільськогосподарських угідь земельні ділянки, орендодавцями яких є юридичні особи, та/або які перебувають у державній чи комунальній власності.

У сумі сплачених податків, зборів, платежів та витрат на оренду земельних ділянок не враховуються помилково та/або надміру сплачені у податковому (звітному) році суми податків, зборів, платежів.

Зокрема, п.п. 14.1.262 п. 14.1 ст. 14 ПКУ встановлено, що часткою сільськогосподарського товаровиробництва є питома вага доходу сільськогосподарського товаровиробника, отриманого від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки, у загальній сумі його доходу, що враховується під час визначення права такого товаровиробника на реєстрацію як платника податку.

Форма розрахунку частки сільськогосподарського товаровиробництва затверджена наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 26.12.2011 № 772 «Про затвердження Розрахунку частки сільськогосподарського товаровиробництва» зі змінами та доповненнями.

Джерелом інформації при складанні розрахунку частки сільськогосподарського товаровиробництва є дані бухгалтерського обліку.

У разі використання земельної ділянки на праві емфітевзису податок на доходи фізичних осіб та військовий збір, сплачені під час здійснення виплат за таким договором емфітевзису, щорічно враховуються у частці, розрахованій пропорційно до річної суми нарахованої амортизації на нематеріальний актив у вигляді права користування земельною ділянкою за договором емфітевзису (п.п. 141.9.4 п. 141.9 ст. 141 ПКУ).

Відповідно до п.п. 141.9.5 п. 141.9 ст. 141 ПКУ при позитивному значенні різниці між сумою загального мінімального податкового зобов’язання та загальною сумою сплачених податків, зборів, платежів та витрат на оренду земельних ділянок платник податку зобов’язаний збільшити визначену в податковій декларації суму податку на прибуток підприємств, що підлягає сплаті до бюджету, на суму такого позитивного значення та сплатити таку збільшену суму податку до бюджету в порядку та строки, визначені ПКУ для сплати податку на прибуток підприємств.

У разі визначення платником податку від’ємного значення об’єкта оподаткування у податковому (звітному) році позитивне значення різниці між сумою загального мінімального податкового зобов’язання та загальною сумою сплачених податків, зборів, платежів та витрат на оренду земельних ділянок підлягає сплаті до бюджету в порядку та строки, визначені ПКУ для сплати податку на прибуток підприємств.

Сума податку на прибуток підприємств у частині позитивного значення такої різниці не враховується у загальній сумі сплачених податків, зборів, платежів та витрат на оренду земельних ділянок у наступному податковому (звітному) році.

Позитивне значення різниці між сумою загального мінімального податкового зобов’язання та загальною сумою сплачених податків, зборів, платежів та витрат на оренду земельних ділянок є частиною зобов’язань з податку на прибуток підприємств.

Слід зазначити, що першим роком, за який визначається мінімальне податкове зобов’язання, є 2022 рік (п. 64 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ).

При цьому п. 65 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ встановлено, зокрема, що штрафні санкції, передбачені ст. 123 ПКУ, при визначенні податкових зобов’язань платників податків з урахуванням мінімального податкового зобов’язання за 2022 рік не застосовуються.

При обчисленні різниці між сумою загального мінімального податкового зобов’язання та загальною сумою сплачених податків, зборів, платежів та витрат на оренду земельних ділянок за 2022 рік до загальної суми сплачених податків, зборів, платежів та витрат на оренду земельних ділянок, визначених, зокрема підпунктами 141.9.2, 141.9.3 п. 141.9 ст. 141 ПКУ, включаються суми податків, зборів, платежів, сплачених у 2021 році в рахунок податкових зобов’язань з цих податків, зборів, платежів 2022 року (п. 66 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ).

Тимчасово, для розрахунку мінімального податкового зобов’язання за 2022 та 2023 податкові (звітні) роки коефіцієнт «К», визначений у підпунктах 38 прим. 1.1.1 і 38 прим. 1.1.2 ст. 38 прим. 1 ПКУ, застосовується із значенням 0,04 (п. 67 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ).

 

Зміни в порядку формування податкового кредиту

Державна податкова інспекція нагадує, що Законом України від 30 листопада 2021 року №1914-IX внесено зміни до абзаців четвертого-шостого п. 198.6 Податкового кодексу. Зокрема, починаючи з 01.01.2022 року змінено терміни, протягом якого покупець може включити до податкового кредиту суми ПДВ, не віднесені до податкового кредиту у звітному періоді, в якому виникло право на включення таких сум до податкового кредиту. Так, період включення податкових накладних/розрахунків коригувань до податкового кредиту зменшено з 1095 календарних днів до 365 календарних днів з дати їх складання.

Слід звернути увагу на те, що у разі зупинення реєстрації таких податкових накладних/розрахунків коригування в ЄРПН такий термін перебігу 365 днів переривається на період такого зупинення.

Якщо у платника податку станом на 01.01.2022 року наявні податкові накладні/розрахунки коригування за придбаними товарами/послугами, з дати складання яких не минуло 1095 днів та суми ПДВ, за якими не включені до податкового кредиту, то такі суми ПДВ можуть бути віднесені до податкового кредиту на підставі таких податкових накладних/розрахунків коригування, зареєстрованих в ЄРПН, впродовж 2022 року, але не пізніше 1095 календарних днів з дати складення таких податкових накладних/розрахунків.

Податкова амністія: особливості для визначення ліквідних активів

 

Згідно з п. п. 14.1.281 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України грошові активи фізичної особи для цілей підрозд. 9 прим 4 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ – це кошти в національній та іноземній валютах, розміщені на рахунках в українських та іноземних банках, грошові внески до кредитних спілок та інших небанківських фінансових установ, права грошової вимоги (у тому числі кошти, позичені третім особам за договором позики), оформлені у письмовій формі з юридичною особою або нотаріально посвідчені у разі виникнення права вимоги декларанта до фізичної особи, а також активи у банківських металах, пам’ятні банкноти та монети, електронні гроші.

У даному випадку термін «електронні гроші» слід розглядати у визначенні, наведеному у Законі України від 05 квітня 2001 року «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» із змінами та доповненнями, відповідно до якого – це одиниці вартості, які зберігаються на електронному пристрої, приймаються як засіб платежу іншими особами, ніж особа, яка їх випускає, і є грошовим зобов’язанням цієї особи, що виконується в готівковій або безготівковій формі.

При цьому, відповідно до Положення про електронні гроші в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 листопада 2010 року №481 із змінами та доповненнями, обіг електронних грошей регулюється відповідним положенням, затвердженим Національним банком України.

Визначення «грошові активи фізичної особи» для цілей підрозд. 9 прим 4 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ не охоплює «віртуальні активи», визначення яких міститься у Законі України від 06 грудня 2019 року №361-IX «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення», відповідно до п. п. 13 п. 1 розд. І якого, віртуальні активи – це віртуальний актив – цифрове вираження вартості, яким можна торгувати у цифровому форматі або переказувати і яке може використовуватися для платіжних або інвестиційних цілей.

Розрахунок через ПРРО при використанні електронних приладів для зважування товару

 

Відповідно до п. 11 ст. 3 Закону України від 06 липня 1995 року №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», суб’єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо), зокрема, при продажу товарів (наданні послуг), зобов’язані проводити розрахункові операції через реєстратори розрахункових операцій та/або через програмні РРО для підакцизних товарів із використанням режиму програмування із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з Українським класифікатором товарів зовнішньоекономічної діяльності, найменування товарів, цін товарів та обліку їх кількості.

Під час формування чека на ПРРО у суб’єкта господарювання є можливість зазначити кількість товару та, у разі використання електронних приладів для зважування товару, в графі «кількість товару» вручну заповнити вагу (наприклад: при реалізації вагового товару в кількості 1 кг. 457 грам в графі «кількість товару» потрібно зазначити 1,457).

Водночас в програмному забезпеченні «ПРРО Каса», яке надається Державною податковою службою на безоплатній основі, не передбачено можливості підключення електронних приладів для зважування товару (електронних ваг).

 

На соціальні гарантії платники Тернопільщини спрямували майже 374 млн грн єдиного внеску

 

У січні цього року платники податків Тернопільської області спрямували на соціальний захист 373,9 млн грн єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування. Це на 17% або на 54,4 млн грн більше, ніж за відповідний період минулого року.

Варто зазначити, що така позитивна динаміка свідчить про успішність заходів податкової служби щодо детінізації економіки та зайнятості населення, а також усвідомлення необхідності доброчесної сплати збору страхувальниками.

Як відомо, єдиний внесок засобами програмного забезпечення автоматично розподіляється Державною казначейською службою України за видами загальнообов’язкового державного соціального страхування відповідно до визначених пропорцій та перераховується за призначенням – на рахунки, відкриті в Державній казначейській службі на ім’я фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування і пенсійного страхування. 

 

Податкове зобов’язання для виробника електричної енергії за «зеленим» тарифом

Законом України від 30 листопада 2021 року №1914-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень» (далі – Закон №1914) внесено зміни, зокрема, до підрозд. 4 розд. ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України (далі – ПКУ), які набрали чинності з 01 січня 2022 року.

Так, відповідно до п. 58 підрозд. 4 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ тимчасово, до 01 січня 2024 року, платники податку – виробники електричної енергії за «зеленим» тарифом мають право визначати податкове зобов’язання з податку на прибуток підприємств з урахуванням особливостей, визначених у цьому пункті:

1) тимчасово, в період з 01 січня 2022 року до 01 січня 2024 року, фінансовий результат до оподаткування податкового (звітного) періоду зменшується на суму нарахованого у бухгалтерському обліку і врахованого у фінансовому результаті до оподаткування доходу від продажу електричної енергії за «зеленим» тарифом у періоді з 01 січня 2022 року до 01 січня 2024 року, за яким виробник електричної енергії не отримав оплату на кінець звітного періоду;

тимчасово з 01 січня 2022 року фінансовий результат до оподаткування податкового (звітного) періоду збільшується на суму доходу у розмірі погашеної дебіторської заборгованості за продану електричну енергію за «зеленим» тарифом, на який в попередніх звітних періодах зменшувався фінансовий результат до оподаткування відповідно до цього пункту. Положення цього абзацу застосовується до повного погашення дебіторської заборгованості за електричну енергію за «зеленим» тарифом, продану в період, визначений в абзаці першому цього пункту;

2) тимчасово, у період з 01 січня 2022 року до 01 січня 2024 року, фінансовий результат до оподаткування податкового (звітного) періоду збільшується на суму нарахованих у бухгалтерському обліку і врахованих у фінансовому результаті до оподаткування витрат, що формують собівартість реалізованої електричної енергії за «зеленим» тарифом, та витрат на збут електричної енергії за «зеленим» тарифом у періоді з 01 січня 2022 року до 01 січня 2024 року, за яку виробник не отримав оплату на кінець звітного періоду;

тимчасово з 01 січня 2022 року фінансовий результат до оподаткування податкового (звітного) періоду зменшується на суму витрат, що формують собівартість реалізованої електричної енергії за «зеленим» тарифом, та витрат на збут електричної енергії за «зеленим» тарифом, за яку виробник отримав оплату в такому звітному періоді, та на які в попередніх звітних періодах збільшувався фінансовий результат відповідно до цього пункту. Положення цього абзацу застосовується до повного погашення дебіторської заборгованості за електричну енергію за «зеленим» тарифом, продану в період, визначений в абзаці першому цього пункту;

3) платники податку – виробники електричної енергії за «зеленим» тарифом не застосовують різницю, визначену абзацом третім п. п. 139.2.2 п. 139.2 ст. 139 ПКУ, при списанні безнадійної дебіторської заборгованості за електричну енергію за «зеленим» тарифом, що сформувалася за електричну енергію, продану в період, визначений в абзаці першому цього пункту. Положення цього абзацу застосовується також і в період після 01 січня 2024 року.

Слід зазначити, що в Інформаційному листі №1/2022 «Нововведення Закону України від 30 листопада 2021 року №1914-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень» Частина 1. Податок на прибуток підприємств», розміщеному на офіційному вебпорталі ДПС у рубриці «Листівки та брошури», надано роз’яснення щодо застосування норм п. 58 підрозд. 4 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ на прикладах умовних ситуацій.

Відмова від застосування спрощеної системи оподаткування та коли така відмова є обов’язковою

 

Відповідно до п. 298.2 ст. 298 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) відмова від спрощеної системи оподаткування платниками єдиного податку першої – третьої груп здійснюється в порядку, визначеному підпунктами 298.2.1-298.2.3 п. 298.2 ст. 298 ПКУ.

Для відмови від спрощеної системи оподаткування суб’єкт господарювання не пізніше ніж за 10 календарних днів до початку нового календарного кварталу (року) подає до контролюючого органу заяву.

Платники єдиного податку можуть самостійно відмовитися від спрощеної системи оподаткування у зв’язку з переходом на сплату інших податків і зборів, визначених ПКУ, з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому подано заяву щодо відмови від спрощеної системи оподаткування у зв’язку з переходом на сплату інших податків і зборів .

Згідно з п. п. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 ПКУ платники єдиного податку, зокрема, фізичні особи – підприємці зобов’язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених ПКУ, у таких випадках та в строки:

1) у разі перевищення протягом календарного року встановленого обсягу доходу платниками єдиного податку першої і другої груп та нездійснення такими платниками переходу на застосування іншої ставки – з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому відбулося таке перевищення;

2) у разі перевищення протягом календарного року обсягу доходу, встановленого п. п. 3 п. 291.4 ст. 291 ПКУ, платниками єдиного податку першої і другої груп, які використали право на застосування інших ставок, встановлених для третьої групи, – з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому відбулося таке перевищення;

3) у разі перевищення протягом календарного року встановленого обсягу доходу платниками єдиного податку третьої групи – з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому відбулося таке перевищення;

4) у разі застосування платником єдиного податку іншого способу розрахунків, ніж зазначені у п. 291.6 ст. 291 ПКУ, – з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому допущено такий спосіб розрахунків.

При цьому п. 291.6 ст. 291 ПКУ передбачено, що платники єдиного податку першої – третьої груп повинні здійснювати розрахунки за відвантажені товари (виконані роботи, надані послуги) виключно в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій);

5) у разі здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування – з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності;

6) у разі перевищення чисельності фізичних осіб, які перебувають у трудових відносинах з платником єдиного податку, – з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому допущено таке перевищення;

7) у разі здійснення видів діяльності, не зазначених у реєстрі платників єдиного податку, – з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності;

8) у разі наявності податкового боргу у розмірі, що перевищує суму, визначену абзацом третім п. 59.1 ст. 59 ПКУ, на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів – в останній день другого із двох послідовних кварталів.

Слід зазначити, що абзацом третім п. 59.1 ст. 59 ПКУ визначено, що податкова вимога не надсилається (не вручається), а заходи, спрямовані на погашення (стягнення) податкового боргу, не застосовуються, якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує ста вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

9) у разі здійснення платниками першої або другої групи діяльності, яка не передбачена у п. п. 1 або 2 п. 291.4 ст. 291 ПКУ відповідно, – з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому здійснювалася така діяльність.

Водночас відповідно до п. 293.8 ст. 293 ПКУ ставки, встановлені пп. 293.3 – 293.5 ст. 293 ПКУ, застосовуються з урахуванням таких особливостей:

1) платники єдиного податку першої групи, які у календарному кварталі перевищили обсяг доходу, визначений для таких платників у п. 291.4 ст. 291 ПКУ, з наступного календарного кварталу за заявою переходять на застосування ставки єдиного податку, визначеної для платників єдиного податку другої або третьої групи, або відмовляються від застосування спрощеної системи оподаткування.

Такі платники до суми перевищення зобов’язані застосувати ставку єдиного податку у розмірі 15 відсотків.

Заява подається не пізніше 20 числа місяця, наступного за календарним кварталом, у якому допущено перевищення обсягу доходу;

2) платники єдиного податку другої групи, які перевищили у податковому (звітному) періоді обсяг доходу, визначений для таких платників у п. 291.4 ст. 291 ПКУ, в наступному податковому (звітному) кварталі за заявою переходять на застосування ставки єдиного податку, визначеної для платників єдиного податку третьої групи, або відмовляються від застосування спрощеної системи оподаткування.

Такі платники до суми перевищення зобов’язані застосувати ставку єдиного податку у розмірі 15 відсотків.

Заява подається не пізніше 20 числа місяця, наступного за календарним кварталом, у якому допущено перевищення обсягу доходу;

3) платники єдиного податку третьої групи (фізичні особи – підприємці), які перевищили у податковому (звітному) періоді обсяг доходу, визначений для таких платників у п. 291.4 ст. 291 ПКУ, до суми перевищення застосовують ставку єдиного податку у розмірі 15 відс., а також зобов’язані у порядку, встановленому главою 1 «Спрощена система оподаткування, обліку та звітності» розд. XIV ПКУ, перейти на сплату інших податків і зборів, встановлених ПКУ.

Заява подається не пізніше 20 числа місяця, наступного за календарним кварталом, у якому допущено перевищення обсягу доходу.

Деклараційна кампанія 2022: коли подавати податкову декларацію про майновий стан і доходи

Податковим кодексом України передбачено, що податкова декларація про майновий стан і доходи подається:

- до 09.02.2022 (включно) фізичними особами – підприємцями (крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування). Важливо пам’ятати, якщо фізична особа – підприємець (крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування) отримує інші доходи, ніж від провадження підприємницької діяльності, такі доходи з джерел їх походження з України та іноземні доходи зазначаються в річній податковій декларації, що подається у строк, визначений п.п. 49.18.5 п. 49.18 ст. 49 Кодексу.

протягом 20 календарних днів місяця наступного за календарним місяцем, в якому проведено державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця за її рішенням. У разі проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця за її рішенням останнім базовим податковим (звітним) періодом є період з дня, наступного за днем закінчення попереднього базового податкового (звітного) періоду до останнього дня календарного місяця, в якому проведено державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності.

- до 03.05.2022 (включно) – громадяни, які відповідно до розділу IV Кодексу зобов’язані подати податкову декларацію, та особи, які здійснюють незалежну професійну діяльність. Якщо в платника податку відсутні підтвердні документи щодо суми отриманого ним доходу з іноземних джерел і суми сплаченого ним податку в іноземній юрисдикції, оформлені за ст. 13 Кодексу, то згідно з п. п. 170.11.2 п. 170.11 ст. 170 Кодексу такий платник зобов’язаний подати до контролюючого органу за своєю податковою адресою заяву про перенесення строку подання декларації до 31 грудня року, наступного за звітним. Заява подається до 03.05.2022 (граничний термін подання декларації).

- до 31.12.2022 (включно) – громадяни, які мають право на податкову знижку.

Платники податків – резиденти, які виїжджають за кордон на постійне місце проживання, повинні подати декларацію не пізніше 60 календарних днів, що передують виїзду. 

Відповідальність за несвоєчасне подання податкової декларації передбачена п. 120.1 ст. 120 Кодексу та ст. 1641 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

 

#запитуєте_відповідаємо

Чи мають право суб’єкти господарювання застосовувати РРО, які не включені до Державного реєстру РРО?

 

Відповідно до абзацу чотирнадцятого ст. 2 Закону України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі – Закон №265) державний реєстр реєстраторів розрахункових операцій (далі – Державний реєстр РРО) – перелік моделей реєстраторів розрахункових операцій (далі – РРО) та їх модифікацій, які мають підтвердження відповідності вимогам діючих технічних регламентів та стандартів згідно із Законом України від 15 січня 2015 року №124-VIII «Про технічні регламенти та оцінку відповідності», а також відповідають вимогам нормативних актів України, і такі РРО дозволені для застосування у сфері, визначеній Законом №265.

Пунктом 3 ст. 3 Закону №265 встановлено, що суб’єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов’язані застосовувати РРО, що включені до Державного реєстру РРО, та/або програмні РРО з додержанням встановленого порядку їх застосування.

При цьому, на території України у сферах, визначених Законом №265, дозволяється реалізовувати та застосовувати лише ті РРО вітчизняного та іноземного виробництва, які включені до Державного реєстру РРО, конструкція і програмне забезпечення яких відповідають конструкторсько-технологічній та програмній документації виробника.

Надходження бюджетів тергромад Тернопільщини суттєво зросли

 

У січні цього року територіальні громади Тернопільщини отримали на 26 відсотків більше податкових платежів, ніж торік. Адже надходження податків і зборів до місцевих бюджетів склали 448,2 млн гривень. Приріст до січня 2021 року становить 93,1 млн гривень.

Серед платежів, які суттєво посприяли наповненню скарбниць громад, – податок на доходи фізичних осіб, єдиний податок, земельна плата, податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, та акцизний податок з роздрібної реалізації підакцизної продукції.

Так, місцеві бюджети отримали 279,4 млн грн податку на доходи з фізичних осіб, а це на 25 відсотків або 56,6 млн грн більше, ніж торік. Малий бізнес сплатив105,1 млн грн єдиного податку, що на 30 відсотків або 24,1 млн грн перевищило показник січня попереднього року. Земельного податку надійшло на 2,6 млн грн (11 відсотків) більше, адже цьогоріч його сплата склала 26,2 млн гривень. Надходження з податку на нерухоме майно зросли на 46 відсотків: 21,1 млн грн у січні 2022 року та 14,6 млн грн у січні 2021 року. Реалізація підакцизної продукції додала бюджетам тергромад 12,1 млн грн, що на 18 відсотків або 1,9 млн грн більше, ніж торік.

На думку податківців, попри те, що це перший місяць року, спільними зусиллями податкової служби краю, органів місцевої самоврядування та бізнесу вдалося належно подбати про фінансове забезпечення громад краю.

 

 


« повернутися

Код для вставки на сайт

Вхід для адміністратора

Онлайн-опитування:

Увага! З метою уникнення фальсифікацій Ви маєте підтвердити свій голос через E-Mail
Скасувати

Результати опитування

Дякуємо!

Ваш голос було зараховано

Форма подання електронного звернення


Авторизація в системі електронних звернень

Авторизація в системі електронних петицій

Ще не зареєстровані? Реєстрація

Відновлення забутого пароля

Згадали авторизаційні дані? Авторизуйтесь